Тема футлярности в оповіданні А. П. Чехова “Ионыч”
ТЕМА ФУТЛЯРНОСТИ В ОПОВІДАННІ А. П. ЧЕХОВА “ИОНЫЧ” Антон Павлович Чехов – художник дивний, він відчув і зумів передати настання “нового” часу і його героя. Оповідання письменника начебто не містять дії або воно дуже незначно, при видимій метушливості й діяльності героя він “тупцює на місці”. Нічого істотного не відбувається. У цьому й складається особливість оповідань Чехова. Його персонажі не здатні що-небудь кардинальне змінити, налагодити своє й громадське життя, тому йдуть у себе, створюють якийсь замкнутий мирок, оболонку,
Їхнє існування безтурботно, нудно й безглуздо. Так, в оповіданні “Ионыч” письменник показує “зразкову” долю сучасного йому героя-інтелігента. Спочатку перед нами з’являється молодий лікар Дмитро Ионыч Старців
Він самовіддано трудиться в земській лікарні, але незабаром розуміє, що його діяльність безглузда, хворих не стає менше, треба заводити приватну практику, щоб усталити матеріальне благополуччя. Так відбувся “перше” відступ людського початку в докторі. Старців терпить крах і влюбви.
Він не зумів зберегти в
Тому Ионыч збирає їх. Невловимо для читачів відбулося переродження доктора Дмитра Ионыча Старцева в Ионыча, що дратується на хворих, нічим, крім грошей, що не цікавиться, “ожирілого” душею людини. Футляр “захлопнулася” як мишоловка, залишивши Ионыча бранцем накопичення. А заради кого й чого він збирає, купує будинку, розривається на приватну практику й земську лікарню-“жадібність здолала”.
Він, як “річ у собі”, діє по інерції, не міркуючи, не замислюючись над змістом що відбувається. Страшно стає, коли дочитуєш оповідання до кінця. Пригадуються слова Гоголя: “і до якої мерзенності, гидоти… може дійти людина…
” Письменник застерігає читача від щиросердечного ожиріння. Актуальність оповідання в наші дні очевидна. Не