Тема 6. Григорій Сковорода – Давня українська література

ІІ. Давня українська література

Тема 6. Григорій Сковорода (1722 – 1794)

Творчість видатного українського мислителя-гуманіста, письменника, просвітителя Г. Сковороди є яскравою сторінкою у житті нашого народу. У його творах відобразилися світогляд, спосіб мислення, жива душа українців.

Твори Григорія Сковороди:

– Збірка ліричних поезій “Сад божественних пісень” уміщує 30 творів таких жанрів: пейзажні вірші; романси, які увійшли до рукописних збірок народних пісень; панегірики, оди, пісні;

– книга “Байки харківські”;

–

філософські трактати (“Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу” та ін.);

– притчі.

У своїх творах Г. Сковорода оспівував природу України, працьовитих людей, висміював панівну верхівку, проголосив людину та її волю найвищою цінністю, розвинув ідеї демократизму та гуманізму, єднання людини з природою, вніс у літературу нові теми й образи. На думку письменника-філософа, джерело справжнього щастя – творча праця за природними нахилами; істинна сутність людини – у працелюбстві, у пошуках шляху до “всенародного щастя”.

“Всякому місту – звичай і права”

(Із збірки

“Сад божественних пісень” )

У вірші “Всякому місту – звичай і права” письменник виступає проти соціальної несправедливості, існуючої бюрократичної системи, що принижує людську гідність:

Панські Петро для чинів тре кутки,

Федір-купець обдурити прудкий,

Той зводить дім свій на людський манір,

Інший гендлює, візьми перевір!

Поезія відбиває історію тогочасного суспільства. Образом Петра автор розкриває психологію новонародженого лакузи, який морально вироджується. Він, замість того, щоб боротися за волю, свідомо спрямовує свою діяльність “для чинів”.

Саме кріпосницький устрій зруйнував усталену мораль. На той час певна категорія людей плазувала та обтирала кутки панські, щоб мати “тепле місце”.

Це створило психологію селянина: виробило такі негативні риси характеру, як прислужництво, холуйство, безпринципність, самозбереження ціною життя інших.

Твір є гострою сатирою на верхівку суспільства того часу: купців, чиновників, поміщиків, які задовольняли свої примхи:

Той безперервно стягає поля,

Сей іноземних заводить телят.

Ті на ловецтво готують собак,

В сих дім, як вулик, гуде від гуляк…

Не оминув поет і юриста, який закони повертав так, як було вигідно йому: він збагачувався на хабарях.

Отже, Сковорода висміював корінні вади тогочасного суспільного життя. Це картина звичаїв другої половини XVIII ст.

Ця пісня є вершиною поезії Сковороди, бо, засуджуючи експлуататорське суспільство, відповідала настроям і почуванням народу.

Викриваючи експлуататорів, показуючи їх жорстокість, паразитизм, неуцтво, брутальність, лицемірство, письменник приходить до висновку, що сучасне йому суспільство – це жахливий світ виснажливої праці трудового люду і паразитизму експлуататорів.

“Бджола та Шершень”

Григорій Сковорода не лише талановитий поет-лірик, а й видатний байкар. На думку Сковороди:”Відтворити істину й висловити критичне ставлення до суспільних явищ – таке завдання і призначення байки”. Тому майже всі його байки – це зображення глибокої істини в простих життєвих сюжетах за допомогою сатири.

Г. Сковорода завжди вважав, що кожна людина повинна працювати за своїми здібностями, наголошував, що нема нічого гіршого, ніж хворіти думками. А найкращими ліками проти цієї хвороби є “сродна праця”. Мислитель закликає людей пізнавати самих себе, адже шлях до щастя лежить через самопізнання своїх здібностей і нахилів до певного виду діяльності. Ці погляди він висловив у байці “Бджола і Шершень” (збірка “Байки харківські”), де Бджола – це мудра людина, “що у своєму ділі працює”. Вона збирає мед, бо, власне, народжена для цього. Для неї саме збирання меду – “незрівнянно більша радість від споживання його”. Цього ніяк не може збагнути Шершень. І тому відразу можна зрозуміти, що Шершень – це уособлення паразитів, який звикла жити за рахунок інших.

Ідея байки: праця повинна стати природною потребою для кожного.

Важливим є положення Сковороди про корисність і почесність будь-якої праці, професії, головне, щоб вона відповідала покликанню людини і приносила користь суспільству. Успіх у діяльності людини зумовлюється не лише її здібностями, а й такими якостями, як працьовитість, терплячість, вміння володіти собою, поміркованість, доброчесність, справедливість, доброзичливість, вдячність, бадьорість духу, а також гуманізм та милосердя.

Г. С. Сковорода писав: “Ми створимо світ кращий. В майбутній Україні бачу все нове: нових людей, нове творіння і нову славу”.

“De Libertate” (“Про свободу”) 1757

Жанр: громадянська лірика.

Тема: вияв громадянської мужності поета в період посилення кріпацтва, оспівуючи волю як найбільше багатство людини.

Ідея: уславлення Богдана Хмельницького, народного героя, який присвятив своє життя боротьбі за волю і щастя українського народу; утвердження свободи людини як найвищої суспільної цінності.

Основна думка: свобода найвище благо суспільства та багатство людини; тільки за умови отримання волі людина почуватиме себе щасливою; ніяке золото не замінить “вольности”.

Ідейний зміст твору.

Поезія починається спокійним філософським міркуванням про те, що являє собою воля, яка її, цінність:

“Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє.

Ні ж бо, не злотиє: зрівнявши це злото,

Проти свободи воно лиш болото”.

Дуже показовим є прославлення в цьому вірші Богдана Хмельницького як “батька вольності”, як вірного сина українського народу. Поет закінчує твір словами:

“О, якби в дурні мені не пошитись,

Щоб без свободи не міг я лишитись.

Слава навіки буде з тобою,

Вольності отче, Богдане-герою!”

Таким чином, найбільшою радістю, яка повинна належати людині, є її свобода. Подібний лозунг за часів поступового наступу кріпосництва був дуже своєчасним і завбачливим. У протиставленні золота і свободи, на думку Г. Сковороди, перемагає свобода. І уособленням вільної людини, яка змогла подарувати надію на волю українцям, є Б. Хмельницький, якого і славить митець у цій поезії.

Тест № З

1. Укажіть вид літератури кінця XVI – початку XVII ст., для якої характерна гостра суперечка з приводу якоїсь проблеми.

А Сатирична література;

В алегорична література;

В полемічна література;

Г емблематична література.

2. Укажіть назву жанру за його визначенням: коротенький злободенний сатиричний вірш, спрямований проти якоїсь особи чи негативного суспільного явища.

А Послання;

Б ода;

В панегірик;

Г епіграма.

3. Кого називають “українським Сократом”, “українським Горацієм”, “українським Езопом”?

А Івана Вишенського;

В Мелетія Смотрицького;

В Григорія Сковороду;

Г Лазаря Барановича;

Д Володимира Мономаха.

4. Укажіть, до якого жанру українського бароко належить творчість Г. Сковороди.

А Емблематична література;

В полемічна література;

В історико-мемуарна проза;

Г шкільна драма.

5. Укажіть, які твори переважають у творчості Г. Сковороди.

А драматичні;

Б вірші та байки;

В поеми та оди;

Г пісні.

6. Укажіть твір Г. Сковороди, з якого наведено рядки:

“О, якби в дурні мені не пошитись, щоб без свободи не міг я лишитись”.

А “Всякому місту – звичай і права”;

Б “De libertate” ;

В “Ой пташино жовтобока”;

Г “Бджола та Шершень”.

7. Яке ідейне поняття розкривається в байці Г. Сковороди “Бджола та Шершень”?

А Свобода;

Б “сродна праця”;

В дружба;

Г розум і обмеженість.

8. Про який твір Григорія Сковороди Олекса Мишанич сказав: “Та широка картина “світу” і його мерзот, яка є у філософських трактатах, у цій пісні зібрана немов в один фокус”?

А “Гей поля, поля зелені”;

В “Всякому місту – звичай і права”;

В “De Libertate”;

Г “Ой ти, пташко жовтобока…”.

9. Що засуджує Г. Сковорода в пісні “Всякому місту – звичай і права”?

А Існуючу бюрократичну систему;

В фізичне насильство;

В братовбивчу війну;

Г зраду;

Д відсутність у людини естетичного смаку.

10. Укажіть основну думку вірша Г. Сковороди “De libertate”.

А Праця повинна стати природною потребою;

В прославлення гетьмана Б. Хмельницького;

В свобода – найвище благо суспільства;

Г засудження суспільного ладу;

Д висміювання несправедливого судочинства.

11.Установіть відповідність між жанром та його визначенням.

А послання

Б епіграма

В літопис

Г панегірик

Д інтермедія

1 жанр ораторської і поетичної творчості, своєрідний гімн на честь певної особи;

2 коротенький злободенний сатиричний вірш, спрямований проти якоїсь особи чи негативного суспільного явища;

3 побутові гумористичні сценки, які йшли як окремі невеличкі вистави в антрактах між діями драми чи трагедії;

4 хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником;

5 віршований літературний твір, написаний у формі листа або звернення до якоїсь особи чи багатьох людей.

12. Установіть відповідність між назвою твору Г. Сковороди і його жанром:

1 “Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу”

2 “Зозуля та Дрізд”

3 “Всякому місту – звичай і права”

4 “На день народження Василя Томари”

А поезія

Б філософський трактат

В байка

Г притча

Д панегірик