Тема 2. Пісні Марусі Чурай
І. Усна народна творчість
Тема 2. Пісні Марусі Чурай
Життя Марусі Чурай оповите імлою давнини, але достеменно відомо, що народилася вона 1625 року в родині урядника Полтавського добровільного козачого полку Гордія Чурая, людини хороброї, чесної, палкого патріота, котрий брав участь у походах проти польської шляхти. Він був страчений у Варшаві після того, як потрапив у полон до польського коронного гетьмана Потоцького.
Легенда наділила Чураївну неабиякою вродою, поетичним і музичним хистом, чарівним голосом і романтичною любов’ю:
1) вона, ще перебуваючи у в’язниці, тяжко захворіла на сухоти; після помилування змарніла й померла у 1852 році; 2) Маруся не могла залишитись у Полтаві, де все нагадувало про Гриця. Вона, змучена докорами сумління, багато мандрувала й померла в якомусь російському монастирі. ,
На сьогодні відомо 20 пісень, автором яких вважають Марусю Чурай, але цілком можливо, що їх набагато більше. Народна пам’ять приписує Марусі Чурай авторство пісень, популярних упродовж тривалого часу: “Засвіт встали козаченьки”, “Віють вітри, віють буйні”, “Грицю, Грицю, до роботи”, “Ой не ходи, Грицю”, “Чого ж вода каламутна”, “Котилися вози з гори”, “Летить галка через балку” та інші.
“Засвіт встали козаченьки”
У пісні розповідається, як козаченьки, що “засвіт встали”, вирушають у похід. Козак заспокоює свою кохану Марусю та просить її помолитись Богу за нього. Проводжає мати свого сина в далеку дорогу й просить його “через чотири недільки” додому вертатись. Молодий козак не вірить, що швидко повернеться з походу, бо “кінь вороненький в воротях спіткнувся”. Син не знає, чи вернеться живим, чи ляже в полі, а тому просить матір прийняти його кохану Марусеньку “як рідну дитину”. Мати бідкається, що ж то за час настав, “щоб чужая дитиночка За рідную стала”.
Тема: зображення походу козаків, розлучення хлопця з матінкою і коханою.
Ідея: звернення сина до матері, щоб вона прийняла його кохану як свою дитину.
Жанр: літературна козацька пісня.
Художні особливості твору
Епітети: “ясні очі”, “мати… слізко проводжає”, “кінь вороненький”.
Повторення: перший і останній куплети.
Метафори: “Стоїть місяць”, “кінь спіткнувся”, “година настала”.
Звертання: “Прощай, милий мій синочку”, “Ой рад би я, матусенько”, “Яка ж би то, мій синочку”.
Риторичні оклики: “Через чотири недільки Додому вертайся!”. “Бо хто знає, чи жив вернусь, Чи ляжу в полі!”.
Риторичне запитання: “Щоб чужая дитиночка За рідную стала?”.
“Віють вітри, віють буйні”
Пісня Марусі Чурай “Віють вітри, віють буйні” передає почуття самотньої дівчини, яка страждає в розлуці з “милим, чорнобривим”. Для неї це – “люте горе”, вона і себе порівнює з билинкою в полі, що росте на піску, без роси, на сонці. Починається твір поетичним паралелізмом (дерева гнуться – сльози не ллються) і закінчується риторичними питальними та окличними реченнями. Має струнку організацію, дуже і мелодійний, і донині користується популярністю.
Тема: відтворення страждань дівчини за своїм милим.
Ідея: возвеличення щирого почуття кохання.
Художні особливості твору
Метафори: “віють вітри”, “дерева гнуться”.
Епітети: “Щаслива билинка”, “люте горе”, “тяжко жити”.
Риторичні запитання: “Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?”, “Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?”, “Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?”.
Риторичний оклик: “Озовися!”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)