Тарас Шевченко. “Заповіт”. Заклик до українського народу звільнитися з кайданів імперської влади Росії. Віра в світле майбутнє України
УРОК 17
Тема. Тарас Шевченко. “Заповіт”. Заклик до українського народу звільнитися з кайданів імперської влади Росії. Віра в світле майбутнє України.
Мета. Повторити відомі факти з біографії Т. Шевченка, пов’язані з написанням “Заповіту”, розкрити ідейний зміст твору; удосконалювати навички виразного читання поетичних творів; формувати розуміння Шевченка як генія, найвидатнішої постаті в історії України.
Обладнання: записи “Заповіту” (музика М. Лисенка та Г. Гладкого), запис пісні “На високій дуже кручі”.
Тип
Хід уроку
I. Оголошення теми й мети уроку.
II. Робота над новим матеріалом.
1. Вступне слово вчителя. (Декламування поезії В. Сосюри “На могилі Шевченка”.)
Над широким Дніпром у промінні блакить І висока і тиха могила. В тій могилі співець незабутній лежить, Що народу віддав свої сили, Що народу віддав своє серце й пісні, Свої мрії про зорі досвітні… А навколо лани вдалині, вдалині Розлетілись, як птиці блакитні…
(Звучить запис пісні “На високій дуже кручі”.)
– Нетлінний образ степової гори-могили великого Кобзаря став національною святинею, оспіваною
Друзі поета, його сучасники, свято виконали заповіт. З далекої північної столиці привезли тіло в Україну, де й поховали під Каневом. Вибрали Чернечу гору, звіряючи величність місця із заповітними рядками, а тендітні дівочі руки, за давнім народним звичаєм, покотили віз із важкою свинцевою труною у довгу останню путь.
Тут, на крутій горі над самим Дніпром, і поховали.
2. Робота підготовлених творчих груп.
Журналісти.
– Поставили на високій горі-могилі одинокий дубовий хрест. Кругом цвіли дикі рожі, згодом заколосилася тирса, і сріблясті хвилі дикого степу покотилися по могилі.
“Розбрелися цікаві, роз’їхалися друзі та рідня небіжчика. Зупинився художник (Г. Честахівський), з розпачем подумавши, що і генія, і людину, нічим не примітну, відмічають у кінці земного шляху невеликим вогким горбочком, котрий щорік меншає.
Ні, батьку, ні… Я насиплю тобі курган, як подобає козакові. Взявши дозвіл, переїхав з канівської квартири до невеликого села… Звідти щоднини з лопатою на плечі брів на гору. Спершу носив землю сам, опісля – з селянами довколишніх сіл. Приходили всі, хто не міг не вклонитися місцю, яке упокоїло Кобзаря…”
– “Заповіт” – народний гімн, що народився з-під пера Великого Кобзаря, став відомий цілому світові.
Та повернімося на мить у ті далекі роки, коли було створено цю величну поезію.
Біографи.
Перший. – Листопад 1845 р. видався мокрим, вітряним та холодним. Шевченкові ця погода дошкуляла більше, ніж іншим. Він працю
Вав тоді в Археографічній комісії і мусив весь час роз’їжджати по селах і містах, змальовуючи старовинні церкви, монастирі. Вранці поет виїхав із села В’юнище в Андрушів, в дорозі промок до нитки. Довелося злягти в чужій хаті серед чужих людей.
Другий. – Про хворобу поета дізнався його щирий приятель, переяславський лікар А. О. Козачковський, і негайно перевіз Тараса Григоровича до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. Становище було майже безнадійним.
Третій. – Тарас Григорович лежав у чистій, теплій, затишній кімнаті… і думав про свою останню годину, про долю України, про майбутнє рідного народу. В уяві виринав Дніпро, лани широкополі та села, що нагадували поетові писанку. Ось такої години Шевченкові страшенно захотілося сказати народові, Україні, своїм друзям тепле щире слово. І на папір лягли рядки…
Декламатори (читання по строфах).
Як умру, то поховайте…
Біографи.
– Вірш написано на Різдво 25 грудня 1845 року. Не думав тоді поет ні про славу, ні про почесті, ні про можливу кару за свої сміливі думки. Він тільки хотів, може, востаннє сказати народові про те, що думав, що почував. То був його заповіт. На щастя, міцний організм Шевченка переміг хворобу, і він подарував світові ще багато безсмертних творів.
А “Заповіт” пішов у люди…
Літературознавці.
– За формою “Заповіт” – монолог. Складається з шести строф. Засобами народної символіки малює Шевченко у перших строфах поетичний образ України, зігрітий любов’ю. Але в наступних рядках мова його стає уривчастою, схвильованою, про ворогів вітчизни поет не може говорити спокійно. Далі – заклик – кульмінація твору і вибух пристрасті поета. Усі дієслова (поховайте, вставайте, порвіте, окропіте) вжито у наказовому способі. Цим висловлюється впевненість у тому, що все збудеться, народ повстане і розірве кайдани. У кінці вірша – звернення до грядущих поколінь, в якому звучить віра в перемогу, у те, що щастя прийде, Україна буде вільною.
– Поезія написана 14-складовим віршем (8+6). На початку і в кінці темп читання дещо повільніший, а починаючи від слів “Як понесе з України…”, стає пришвидшеним, енергійнішим.
– Під час аналізу ми зауважили такі художні засоби:
А) Яскраві епітети: “серед степу широкого”, “на Вкраїні милій”, “лани широкополі” передають любов ліричного героя до рідного краю;
Б) Метафори: “кайдани порвіте”, “кров’ю волю окропіте” (образно малюють картину народної розплати);
В) еПітети “вража, зла кров” вказують, що йдеться про гнобителів;
Г) Тавтологію “реве ревучий” використано, аби надати образу сильного звучання. (Учні записують художні засоби у зошит.)
3. Слово вчителя музики.
– Геніальний поет Тарас Шевченко був людиною освіченою, інтелектуальною та високо духовною, зокрема, глибоко розумів і любив музику. Пристрасна любов до пісні супроводжувала його все життя. Т. Шевченко збагатив пісенну народну скарбницю великою кількістю творів. Майже всі авторські пісні на слова поета стали настільки популярними та улюбленими в народі, що згодом їх назвали народними. Багато музикантів і композиторів звертались до “Заповіту” Шевченка: Г. Гладкий, М. Лисенко, М. Вербицький, Я. Степовий, К. Стеценко, П. Демуцький, В. Барвінський, С. Людкевич, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, Д. Кабалевський та інші.
Музикознавці стверджують, що існує 60 музичних інтерпретацій “Заповіту”.
Музикознавці.
Перший.
– Одним із перших, хто написав музику до “Заповіту”, був М. Лисенко. Історія цього твору цікава. У 1868 році група прогресивних діячів Західної України задумала відзначити роковини з дня смерті геніального поета. Аби поповнити небагатий на той час шевченківський репертуар, галичани замовили М. Лисенку написати музику до вірша “Заповіт”. Микола Віталійович охоче погодився виконати це прохання, напружено працював протягом тривалого часу, намагаючись поєднати дух шевченківської поезії зі специфікою української пісні. Нова пісня прозвучала усіма голосами у лютневому Львові, у виконанні палких прихильників творчості Тараса Шевченка.
Другий.
– У 1870 році з’явилася ще одна, цілком оригінальна мелодія “Заповіту”, яка швидко поширилася по всій Україні і незабаром стала популярною народною піснею. Написав її полтавський учитель музики Гордій Павлович Гладкий. Не маючи більш солідного інструменту, усі свої пісні він програвав на гітарі. Кожної суботи у Г. Гладкого збиралася молодь. Це були переважно місцеві семінаристи, котрі, як правило, мали гарні голоси. Саме цей чоловічий хор, яким керував сам Г. Гладкий, був першим виконавцем “Заповіту”. Твір Г. Гладкого дуже сподобався М. Лисенкові. Він зробив у ньому кілька незначних поправок, і пісня крилатим птахом полинула у великий світ, переходячи від покоління до покоління як дорогоцінний скарб, як велике духовне надбання українського народу. Цей “Заповіт” ми співаємо і сьогодні.
Учитель музики.
– Сила “Заповіту” – незмірна. Він співається як пісня-гімн, як спомин, як заклик до боротьби. Твір написано у плані епічної оповіді. Мелодія хору розпросторена, наспівна і подекуди нагадує речитатив народного співця-бандуриста. Епічний характер твору підкреслюється також супроводом, в якому характерні фортепіанні вступи нагадують інструментальні награвання співця-бандуриста. Хор побудовано на інтонаціях історичних дум і пісень.
(Прослуховування “Заповіту” (музика М. Лисенка) І “Заповіту” (музика Г. Гладкого.)
– Що спільного і що відмінного у цих творах?
III. Підсумок уроку.
Розв’яжіть кросворд і прочитайте назву твору, вивченого на уроці.
1. Прізвище щирого приятеля Шевченка, лікаря, який врятував його від хвороби у листопаді-грудні 1845 року.
2. Автор музики до “Заповіту”, яка стала найбільш популярною.
3. Місто, в якому Т. Шевченко створив “Заповіт”.
4. Прізвище відомого композитора, який першим поклав “Заповіт” на музику.
5. Село, в якому Т. Шевченко перебував під час хвороби, працюючи в Археологічній комісії.
6. Місто, в якому похований Кобзар.
7. Інша назва Чернечої гори.
IV. Домашнє завдання.
Підготуйтеся до літературно-музичної композиції.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)