“Табірна” тема в добутках А. Солженицына й В. Шаламова
“Табірна” тема в добутках А. Солженицына й В. Шаламова Наша суперечка – не церковний про вік книг, Наша суперечка – не духовний про користь віри, Наша суперечка – про волю, про право дихати, Про вола Господньої в’язати й вирішувати. В. Шаламов “Табірна” тема знову різко піднімається в ХХ столітті. Багато письменників, такі як Шаламов, Солженицын, Синявский, Алешковский, Гинзбур, Домбровський, Владимов свідчили про жахи таборів, в’язниць, ізоляторів. Всі вони дивилися на происходящее очами людей, позбавлених волі, вибору,
Нам же книга відкриває лише завісу, заглянути за який, на щастя, не дане. Ми можемо тільки серцем відчути правду, якось по-своєму пережити її. Найбільше вірогідно описують табір Олександр Солженицын у своїх легендарних добутках “Один день Івана Денисовича”, “Архіпелаг ГУЛАГ” і Варлам Шаламов в “Колымских оповіданнях”. “Архіпелаг ГУЛАГ” і “Колымские оповідання” писалися не один
У своїх добутках обоє письменника при описі концтаборів і в’язниць домагаються ефекту життєвої переконливості й психологічної вірогідності, текст наповнений прикметами непридуманої реальності. В оповіданні Солженицына “Один день Івана Денисовича” більша частина персонажів – справжні, узяті з життя герої, приміром, бригадир Тюрин, кавторанг Буйновский. Тільки головний герой оповідання Шухов містить збірний образ солдата-артилериста тої батареї, який командував на фронті сам автор, і укладеного Щ-262 Солженицына.
“Колымские оповідання” Шаламова тісно пов’язані з відбуванням посилання самого письменника на Колимі. Це доводить і високий ступінь детализированности. Автор приділяє увагу страшним подробицям, які неможливо зрозуміти без щиросердечного болю холод і голод, що часом позбавляють людини розуму, гнійні виразки на ногах, жорстоке свавілля кримінальників. В оповіданні “Теслі” Шаламов указує на глухо замкнутий простір: “густий туман, що у двох кроках не видно було людини”, “деякі напрямки”: лікарня, вахта, їдальня, що і для Солженицына є символичным. В оповіданні “Один день Івана Денисовича” в’язням ворожі й небезпечні відкриті ділянки зони: кожний ув’язнений намагається якнайшвидше перебігти ділянки між приміщеннями, що є повною протилежністю героям російської літератури, традиційно любляча широчінь і далечінь
Описуваний простір обмежений зоною, будівництвом, бараком. Ув’язнені відгороджені навіть від неба: зверху їх безперервно зліплять прожектора, нависаючи так низько, що начебто позбавляють людей повітря. Але все-таки в добутках Солженицына й Шаламова табір теж розрізняється, підрозділяється по-різному, тому що в кожної людини свої погляди й своя філософія на ті самі речі
У таборі Шаламова герої вже перейшли грань між життям і смертю. Люди начебто б і проявляють якісь ознаки життя, але вони в сутності вже мерці, тому що позбавлено всяких моральних принципів, пам’яті, волі. У цьому замкнутому колі, назавжди зупиненому часі, де панують голод, холод, знущання, людина втрачає власне минуле, забуває ім’я дружини, втрачає зв’язок з навколишніми. Його душу вже не розрізняє, де правда, де неправда
Зникає навіть усяка людська потреба в простому спілкуванні. “Мені б однаково – будуть мені брехати або не будуть, я був поза правдою, поза неправдою”, указує Шаламов в оповіданні “Сентенція”. Відносини між людьми й сенс життя яскраво відбиті в оповіданні “Теслі”. Завдання будівельників полягає в тім, щоб вижити “сьогодні” у пятидесятиградусный мороз, а “далі”, чим на два дні, не мало змісту будувати плани”. Люди були байдужі друг кдругу.
“Мороз” добрався до людської душі, вона промерзнула, стислася й, може бути, назавжди залишиться холодної. У таборі Солженицына, навпроти, зберігаються живі люди, як Іван Денисович, Тюрин, Клевшин, Бухенвальд, які тримають своє внутрішнє достоїнство й “себе не роняють”,
(2 votes, average: 3.50 out of 5)