Рецензія на оповідання А. Солженицына “На зламах”

Рецензія на оповідання А. Солженицына “На зламах” Підійшло до кінця 20-е сторіччя, що було відзначено трагічними подіями, що вплинули на життя країни й на судь-би живучих у ній. Століття революцій, воєн, зламів, катаклізмів, так по праву може бути охарактеризоване століття Хх-Ый. Багато письменників напористо вступали в литерату-ру наприкінці 70-х початку 80-х років, але мало хто залишився. Хоча є й нині жи-вущие сучасні письменники, що ввійшли в історію вітчизняної словесності другої половини нашого століття. Їх при-сутствие в літературі як

і раніше ощу-тимо, навіть якщо їхні добутки не часто з’являються на сторінках періодики й не так часто виходять окремими издания-ми. Ці письменники пройшли через испыта-ния нинішнього соціального зламу без шкоди для творчої волі. Ситуація в суспільстві й стан розумів сьогодні такі, що навіть А. Солже-Ницын виявився відтиснутим на другий план

В 1994 році він вернувся в Рос-Цю зі змушеної еміграції. Його творчий шлях особливо в жанрі публіцистики триває. Зараз він явно дуже багато чого уточнює на своєму шляху самопізнання, роздумів про прийдешню облаштованість Росії

Письменник інакше підходить до трактуванню

доль своїх героїв. Час руйнування історичних підвалин Росії під будь-якими гаслами пройшло. Солженицын ніколи не був просто письменником, він був ще й громадянином, і філософом, і істориком, і ” пророком-проповідником” (як він сам себе завжди називав). Всього його добутку нераз-рывно пов’язані з долею країни, з болячи-мі її й негодами; усі пронизані граж-данской тривогою. И ми не чекаємо від нього гостросюжетного детектива або любовно-го роману, а чекаємо солженицынского поглибленого й пильного аналізу, куди неразъемно вплавлено роздум, що, безсумнівно, важливіше прямої відповіді на кожній питання

Мою увагу залучив ” двухчаст-ный” оповідання Солженицына “На изло-мах”, надрукований у журналі “Новий мир” в 1996 році. У ньому автор зумів дати відповідь на питання читачів про зміст буття, вторгшись у нервовий епіцентр дійсності, реально оцінивши що проис-ходит. Солженицын називає оповідання “На зламах”, що значить у момент самих крутих соціально-історичних зрушень, у самі критичні мінути особистого й суспільного існування. Так, зненацька, одним з героїв оповідання стає талановитий діяч отечест-венного ВПК, промисловий заправила, що зумів устояти не тільки в часи колишні, але й у часи нові не дати загинути своєму дітищу заводу

Інший герой, більше молодої, досяг-ший висот фінансового Олімпу. Він глава великого провінційного банку, що хочуть повалити конкуренти, використовуючи всі можливі засоби, аж до замаху на життя Олексія. У минулому цей різнобічно обдарований Толковянов “вздорил” з державою, а тепер змушений іти просити в нього захисту. Чи знайде? Обоє персонажа для Солженицына втілення національної талановитості й завзятості, непоказної любові до країни, що вони могли б і покинути, пото-му що ніде не пропали б, так тільки не лежить серце до “закордону”. Хочеться, щоб тут було гарно, та й честолюбства досить, щоб не миритися з унижени-їм втечі

Обоє не бажають уступати навіть у самих важких умовах, у яких змушені в силу споконвічної російської плутанини


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Рецензія на оповідання А. Солженицына “На зламах”