Сюжети історичних романів В. Пікуля
Мені здається, російські люди з особливою зворушливістю й любов’ю ставляться до всього, що пов’язане з історією нашої країни. Напевно, це тому, що ми ще порівняно молоді нації й всі історичні події як би не дуже віддалені від нас часом. Наша пам’ять про їх свіжа, і ми немов представляємо себе учасниками яскравих подій рідної історії. Велике значення в цьому мають художні твори. Наприклад, мій улюблений письменник Валентин Пикуль, на мій погляд, володіє даром уводити свого читача в живий мир історії
Але з історією, на жаль, зв’язане
Я вже говорив, що Пикуль – мій улюблений письменник, але він з’явився для мене й гарним учителем.
Як у всякій історії, у нашої відбулася безліч славних і безславних подій: воєн, дипломатичних інтриг і т. д. Одним із самих напружених періодів нашої історії є Семирічна війна, у якій брала участь Росія в XVІІІ столітті. Пикуль відобразив події тої далекої епохи у своєму романі “Пером і шпагою”. В основі сюжету – діяльність одного французького дипломата. Через його образ письменникові вдається передати розжарення політичних страстей того часу, показати інтереси й протиріччя провідних європейських країн тої пори, сплетені в тугий вузол. Читач бачить користолюбство й дурість, а часом і боягузтво деяких російських чиновників, а на їхньому тлі – справжніх патріотів Росії. Чудовий у моральному відношенні генерал Салтиков. Автор наділив його скромною вдачею. Генерал ніколи не підлабузнювався, не терся в престолу, але саме він став переможцем прусского короля Фрідріха ІІ, героєм цієї європейської війни. Генерала Салтикова любили солдати й сміло йшли за ним у бій. Звичайно, у генерала було багато заздрісників серед боягузливих і корисливих чиновників. Вони заздрили його незалежності й будували всілякі підступи, щоб зіпсувати йому кар’єру. Семирічна війна не принесла особливої користі нашій батьківщині, але завдяки мужності й таланту російських полководців Росія здобула собі славу й повагу європейських держав
И в інших своїх добутках Пикуль показує епоху за допомогою конкретних героїв. Це його улюблений письменницький прийом. “Золоте століття” російського дворянства Пикуль зобразив у романі “Фаворит”. Дія роману охоплює черговий переломний період нашої історії: на зміну “дщери Петровой” Єлизаветі до влади в країні прийшла німкеня Катерина ІІ.
Центральні образи роману – Катерина й Потьомкін. Незважаючи на те що Катерина чужинка, автор представляє її вольовою, розумною жінкою, що пекется про благо Росії, і ми закохуємося в її образ. Катерина дійсно зробила багато гарного для Росії. Вона зуміла розташувати до себе росіян, зрозуміти потреби ніколи чужий їй країни й чесно служити їй. Але в той же час – це велелюбна жінка, хитра й часом жорстока правителька
Поруч із імператрицею коштує суперечлива фігура ясновельможного князя Потьомкіна. Князь, у силу законів свого часу й положення в суспільстві, досить грубий, хитрий і часто безпринципний царедворець. Але Пикуль виділяє його головну позитивну рису, на тлі якої перераховані недоліки мерхнуть. Письменник у романі “Слово й справа” ріднить Потьомкіна з геройським генералом Салтиковим з “Пером і шпагою”, з Горчаковим з “Битви залізних канцлерів”, з нашими полководцями й флотоводцями з “Фаворита”.
Хочу відзначити великий діапазон епох, описуваних Пикулем з XVІІІ по XX століття. Цікавий для широкого читача цикл романів про російсько-японську війну 1904-1905 років. Письменникові було нелегко працювати після вже, що вийшли на цю тему книг, – “Порт-Артура” А. Степанова й “Цусими” А. Новикова-Прибою. Але Пикулю вдається нешаблонно вирішити у своїх романах цю, здавалося б, уже пройдену тему. Він показав російському читачеві й громадянинові, що, хоча суспільство й звикло вважати Цусимское бій поразкою царського флоту, ця поразка чисто формальне. Героїзм і патріотизм російських моряків і офіцерів, для яких честь держави була дорожче власного життя, роблять цей бій перемогою російського духу
Яскраве враження залишили в мені й такі романи Пикуля, як “Каторга”, де розкривається невідома сторінка історії Сахаліну: коли на острів прийшли японці, каторжани стали захищати свою страшну й жорстоку в’язницю; “В останньої риси”, у якому описаний крах самодержавства й роль у цьому Григорія Распутіна, як представника містичної народної сили Росії
Всі твори Валентина Пикуля, незважаючи на різні сюжети й епохи, у яких живуть його герої, поєднує одне жагуче почуття – ім’я якому ПАТРІОТИЗМ. Полюбивши його сміливих і чесних героїв, ми ніколи не розлюбимо історію нашій Росії
(2 votes, average: 5.00 out of 5)