Сюжет новели Акутагави Рюноскэ “Ворота Расемон”
Один раз надвечір якийсь слуга, звільнений хазяїном, перечікував дощ під воротами Расемон. Сівши на верхній сходинці, він раз у раз торкав чиряк, що вискочив на його правій щоці. Хоча ворота стояли на центральній вулиці, нікого, крім цього слуги, під ними не було, тільки на круглому стовпі сидів цвіркун. Протягом останніх двох-трьох років на Кіото одне за іншим обрушувалися нещастя – те ураган, то землетрус, то пожежа, то голод – от столиця й запустіла. У занедбаних воротах Расемон тепер жили лисиці й борсуки. У них знаходили притулок злодії.
Слуга, якому було нікуди податися, вирішив піднятися у вежу над воротами й подивитися, чи можна там укритися на ніч. Боязко заглянувши усередину вежі, він побачив там бабу. Присівши навпочіпки, вона при світлі скіпи виривало волосся в одного із трупів. Слуга кинувся на бабу, скрутив їй руки й сердито запитав, що вона тут робить. Перелякана баба пояснила, що вириває волосся на перуки. Вона впевнена, що жінка, у якої вона рвала волосся, коли ввійшов слуга, не засудила