Сюжет і композиція повісті “Талант” С. Васильченко
Тема повісті “Талант” – зображення життя сільської інтелігенції, трагічної долі талановитих людей з народу, зокрема вчителів.
Найяскравішими проблемами, що висвітлює автор, можна виділити проблеми: мрії і дійсності, утвердження таланту і його ролі в житті людини, добра і зла, життя і смерті, кохання, пробудження громадянської свідомості.
За жанром “Талант” – соціально-побутова повість. Твір відповідає основним ознакам жанру, хоч деякі сторінки звучать як “поезія в прозі”.
У повісті дві сюжетні лінії, які переплітаються
Своєрідна композиція повісті. Письменник не дотримується фабульного розгортання подій. Твір складається з п’ятнадцяти розділів, кожен з яких, незважаючи на спільність сюжету, чимось нагадує маленьку новелу. Коротка розв’язка – смерть героїні – подається уже в першому розділі. Такий художній прийом, як і епіграф, застосовано, щоб відповідно настроїти читача, підготувати його
Далі розгорнута експозиція повісті, яка охопила її перші шість розділів. Зав’язка твору – приїзд до панського маєтку гостей з міста. Кульмінація – сутичка Тетяни з попом у церкві. Розв’язкою є смерть і поховання талановитої співачки.
С. Васильченко представляє тут нову школу українських прозаїків початку XX століття. Він обирає оповідача – не “людину з народу”, не стороннього оповідача фактів і подій, а яскраво окреслену індивідуальність, людину інтелектуально розвинену, яка за своїми ідеалами та переконаннями часто зливається з авторським “я”.
У творі оцінююча позиція героя існує поряд з оцінюючою позицією автора (зміна функції героя в структурі художнього зображення зумовила ряд змін і в сюжеті): зникає інтрига у традиційному розумінні, а натомість з’являється сюжет водночас і ліричний, і психологічний, побудований на внутрішніх душевних колізіях. Композиція характеризується несподіваним початком, немовби розв’язкою, раптовим кінцем, що позначилось на мові твору: виникли внутрішні монологи, діалоги, невласне пряма мова. А в художніх засобах великого значення набуває “підтекст”, наявність якого найчастіше виражається слуховими образами.
Тропи несуть психологічне навантаження, виконують емоційко-оціночну роль. Велику роль відведено деталізації.
Важливу роль відіграє пейзаж, яким автор закільцював твір: повість і починається, і закінчується осіннім пейзажем, проте ці пейзажі не однакові, і функції у них різні. Опис природи допомагає авторові підкреслювати чи відтіняти душевний стан своїх героїв. У першому випадку позолочене осінню листя передає злегка сумний настрій, який відповідає переживанням учителя-оповідача. В епілозі повісті образ осіннього листя викликає тяжкі роздуми письменника, символізує важку долю народних талантів у тогочасному суспільстві: “Темно… І зашуміло під вікнами море сухого листя… Море плачу, море сліз… Лавою, хвилею мчиться воно, як те військо безталанне, що розбив його ворог, розвіяв, куди видно жене…
Зупинилось під чужою хатою спочити одну часинку, тремтить, тулиться одне до одного, крізь сльози шепоче несміливу скаргу: куди його, та й куди його проти ночі?”. Пейзаж або гармонує з настроями персонажів, або виступає як контраст. До того ж пейзажі повісті надзвичайно поетичні. Чимало з них мають алегоричний характер.
У повісті “Талант” значну композиційну роль відіграє діалог. За його допомогою більш напружено розвивається дія, розкриваються людські характери, мова персонажів набуває чіткої індивідуалізації. Динамічний, експресивний, часто без авторських ремарок, діалог у письменника є одним з головних художніх засобів розкриття внутрішнього світу героїв та створення напруженої ситуації.
Велику роль у повісті відведено пісні. Вона – постійний супутник героїв. Здебільшого пісня гармонує з настроєм героїв, служить їм ліричним супроводом.
Висловлювання персонажів теж часто співпадають з авторськими, тому їх дуже важко розділити.
С. Васильченко – майстер портрета. Як правило, письменник стисло зображує зовнішність своїх героїв, акцентуючи увагу лише на тих чи інших штрихах, які відіграють певну роль у характеристиці дійових осіб.