СВІТ НАШОЇ УЯВИ (за твором Є. Гуцала “Олень Август”)
СВІТ НАШОЇ УЯВИ (за твором Є. Гуцала “Олень Август”)
ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ
Варіант 1
1. Твір Є. Гуцала “Олень Август” серед інших творів митця.
2. Зіткнення дитячого й дорослого світу.
3. Наші мрії.
Варіант 2
1. Світ дитинства – світ радісної краси.
2. Кінематографічні мрії,
3. Чарівні олені з мрій.
ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ
Поезіє, сонце моє оранжове!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриє тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
І. Драч
Десь там, у найвищих глибинах,
Десь там, у найглибших
Таємниця вродилася, як пелюстина,
Як бджола в золотистих сотах.
І. Драч
ЦИТАТИ З ТЕКСТУ
“Жені було весело. Він розмахував стареньким портфелем, з якого виглядали зошити та книжки, і, озираючись по боках, щось галасував. Женя галасував про те, що двірники рубають лід, що в струмках, які течуть уздовж тротуарів, купаються смішні та хмільні горобці, поскубуючи лакованими дзьобиками кожну пір’їнку на собі”.
“І Альтов засміявся. Тепер обличчя в нього не здавалось таким стомленим, як перше. Він сміявся голосно, широко, показуючи багато білих зубів. Мабуть, він розумів, що
“Альтов був задоволений: хлопчина навіть говорити не може від радості, що сидить поруч із ним. Його стан легко пояснити. Своє захоплення кінофільмами він переносить на нього, бо вважає його ж таким цікавим і дивним. Хлопчик, мабуть, не може іще розуміти, що Альтов – звичайний, буденний, як і всі інші”.
“Женя сидів зіщулившись. Його непокоїв той сміх. Він сподівався, що Альтов іще зарегоче. І йому стало незатишно. Тепер йому був неприємний оцей вітер, що вільно забігав у відчинену шибку. Йому хотілося б, щоб Альтов підняв скло, але не наважувався сказати про це”.
“Ніколи в житті він не збирався ставити подібний фільм. У своїй творчості він не вмів фантазувати. І зараз, кажучи неправду, вважав, що його брехня має благородну мету… А Женя вірив. Він уже уявляв безкраю, зеленоверху тайгу. Хвоя розлилася, як море, а він із старими бородачами стоїть на сопці. Вони розгублені, знесилені, не знають, куди йти. Але він рятує їх… Як йому це вдається, Женя не знав, але та місія, що була покладена на нього, зараз підносила його у власних очах. Адже він і сам не сподівався, що здатен на таке!”
“Ні, ці діти таки фантазери. Вони іноді вміють бачити те, чого немає. За словами у них виникає жива дійсність. Ось, будь ласка. Він говорив щось про золотошукачів, про хлопчину з екстравагантним іменем. Говорив, навіть не задумуючись… А його супутник вже й зумів уявити, зумів побачити.
І раптом гостре почуття неприязні пронизало Альтова. Він поду мав, що, можливо, оцей школяр з порваним портфелем обдарований тим, чим наділені справжні майстри? Він уже й зараз бачить світ інакше, ніж інші, для нього по пустиреві ходять олені… Можливо, цей дар пропаде даремно, бо людина не завжди здогадається, що вона – трохи не така, як інші. Але може бути не так – вона здогадається?..”
“Зошити попали у воду, обкладинки посіріли, були брудні. Женя встромив їх до портфеля – і раптом захотів пожбурити той портфель хтозна-куди. Його розгнівали слова, сказані Альтовим. Хіба він набивався?”
“Вже було зовсім темно, коли Женя йшов через парк. Тут пахло мохом, бруньками, сирим камінням. Він попав у найглухіше місце – і зупинився. Серце в нього неначе опустилося глибоко-глибоко; стало хвильно й бентежно в грудях… Серед тихих кущів, між якими біліли клаптики снігу, ворушилися гіллясті роги. Ні-ні, то не тіні від віття стелилися внизу, бігали по стовбурах, то рухалися роги, то йшло назустріч багато мовчазних, весняних оленів…”
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ КОМЕНТАРІ
Є. Гуцало почувався найбільш невимушено, розкуто, описуючи красу природи й людей, охоче фіксуючи улюблений ним стан осяяння, здивування перед світом, те передчуття радості й любові, яке великою мірою визначає загальний настрій його ліричної прози.
Поважну частку творчого доробку письменника становлять твори для дітей: “Олень Август” (1965), “З горіха зерня” (1969), “Дениско” (1973), “Саййора” (1980), “Пролетіли коні” (1984). Дві останні книжки удостоєні Шевченківської премії. Дитяча проза (точніше – книжки для дітей і батьків) Є. Гуцала прикметна особливим, по-гуцалівськи поетизованим зображенням стосунків між людьми. Невичерпну ” країну дитинства ” письменник осмислює в різних жанрово-стильових формах, щоразу – у новому баченні, про що свідчить цикл “Оповідання з Тернівки”, книжка “Княжа гора”.
Євген Гуцало – лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, літературної премії імені Юрія Яновського, його книги перекладені багатьма мовами світу;
ПРИКЛАД ТВОРУ
Євген Гуцало написав цілий ряд талановитих творів для дітей, у яких він намагався осмислити найважливіші питання щодо шляхів формування дитячої душі, плекання в ній основ добра й справедливості. Оповідання “Олень Август” посідає гідне місце серед цих творів.
У цьому оповіданні автор зображує зіткнення дорослого й дитячого світу, зіткнення потягу до творчості з цинізмом людини, котра на цю творчість нездатна. Головний герой твору Женя – звичайний школяр. Автор зображує всього один день з його життя, однак у цей день вмістилося стільки вражень – приємних і неприємних, холодних і теплих.
А почалася розповідь зі звичайного повернення школяра зі школи: “Жені було весело. Він розмахував стареньким портфелем, з якого виглядали зошити та книжки, і, озираючись по боках, щось галасував. Женя галасував про те, що двірники рубають лід, що в струмках, які течуть уздовж тротуарів, купаються смішні та хмільні горобці, поскубуючи лакованими дзьобиками кожну пір’їнку на собі”. Помітно, що хлопчик помічає навколо себе кожну дрібну деталь, радіє всьому, що бачить.
Зустріч хлопчика з режисером Альтовим була, на перший погляд, випадковою, однак здається, що для кожного із них вона стала знаковою. Режисер давно байдужий до людей, до світу навколо, його життя рутинне, і він просто піддається хвилинному бажанню щось зробити для незнайомого хлопчика, який захоплений кіно, а потім “Альтов був задоволений: хлопчина навіть говорити не може від радості, що сидить поруч з ним. Його стан легко пояснити. Своє захоплення кінофільмами він переносить на нього, бо вважає його ж таким цікавим і дивним”. Альтов насолоджується своїм впливом на хлопчика, тим, яким значним режисер виглядає, як йому здається, в очах дитини. Однак нічого такого Женя не відчуває, він навіть неприємно вражений неприродним сміхом Альтова. І тоді режисер вирішує вразити його уяву розповіддю про цікавий фільм, у якому хлопчик міг би зіграти головну роль. Насправді ця пропозиція – цинічна вигадка, однак захоплений Женя своєю уявою наче створює цей фільм, бачить його кадри… І Альтова це дратує, лякає: “І раптом гостре почуття неприязні пронизало Альтова. Він подумав, що, можливо, оцей школяр із порваним портфелем обдарований тим, чим наділені справжні майстри? Він уже й зараз бачить світ інакше, ніж інші, для нього по пустиреві ходять олені…”. Режисер боїться, що коли хлопчик виросте, він стане справжнім митцем, стане конкурентом нещасного Альтова, нездатного відчувати красу…
Чи стане Женя справді колись режисером? Це залежить від нього самого, однак автор дає читачеві зрозуміти, що дорослий цинізм заздрісного Альтова нездатний позбавити малого хлопчика його творчого дару. І коли Женя повертається додому, у парку він бачить чарівних оленів зі своєї уяви.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)