Сучасний Микола Куліш (відгук про твір мистецтва у публіцистичному стилі)
Перший у Харкові молодіжний драматичний “Театр 19” довго торував шлях у велике мистецтво. Нині він теж не відзначений якимись державними нагородами, але є одним із найпопулярніших драматичних театрів Харкова. Придбати квитка на спектакль за кілька годин до початку вистави – річ неможлива, бо всі знають, що квитки слід замовляти хоча б за два тижні. Тож, ясна річ, у невеликому залі на будь-якій виставі – жодного вільного місця.
Нещодавно відбулася прем’єра “Хулія Славлю” за мотивами “кумедійки” М. Куліша “Хулій
Головний персонаж, до якого апелюють усі наступні герої, має красномовне ім’я та прізвище – Хома Божий. Власне ж сам Хулій Хурина – це втілення суспільства, збайдужілого до своїх цінностей, показ того, до чого може призвести порядок речей, коли люди просто нехтують здоровим глуздом.
Прекрасна гра акторів Сергія Бабкіна, Олега Дідика, Сергія Савлука, Наталії Іванської, Дарини Тарнавської, які не прагнули до якогось реалізму, а дбали про те, аби глядач побачив певні образи-символи того часу й проникся тим духом критицизму, який власне й надихнув Миколу Куліша написати цю п’єсу. Адже насправді деякі рішення (як кажуть – висмоктані з пальця) керівної партії доводили до абсурду навіть нормальні починання звичайних простих людей. Усе йшло врозріз із тими моральними цінностями, які сповідувало суспільство, незважаючи на зміни, якісь перетворення, що їх начебто хотіли зробити головні ідеологи. А це врешті спричинило кумедність дійства, бо все, за що бралися більшовики, було псевдокультиваним, насаджуваним, неприроднім.
На мою думку, саме такі спектаклі без лекцій, без особливого повчання дають можливість нинішньому поколінню в образній формі скласти думку про той “радянський час”. Цей час ще сидить дуже глибоко в наших батьках і дідах та бабусях. Час іде, ми маємо хоча б на рівні емоцій оцінити те, що було в ті части. Це зробити нам дав змогу “Театр 19”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)