Сучасна соціальна тема у творчості іспанських письменників
Звертання до сучасної соціальної Теми стає характернейшей рисою передової літератури країни. Примітний розквіт у ці роки публіцистичних жанрів. Внесок у прогресивну публіцистику, зокрема, вніс своєю творчістю Мануэль Домингес Бенавидес (1895-1947), перу якого належали роман-репортаж “Останній пірат Середземного моря” (1934), документальне оповідання про повен злочинів життя іспанського мультимільйонера Хуана Марча й про його зв’язки з буржуазними політиканами; роману-хроніка “Так відбулася революція” (1935) – про астурнйском повстання
Публицистичность, прагнення відгукнутися на злободенні події свого часу характерні й для перших зразків революційної прози в Іспанії 30-х років, зокрема для романів письменника-комуніста Сесара Муньоса Арконади (1898-1964) “Бідняки проти багатіїв” (1933), “Розділ землі” (1934) і ін., присвячених наростанню революційного збурювання в іспанському селі
У цей же час відбуваються істотні зміни й у творчості багатьох іспанських поетів, що
У театрі й драматургії зрушення відчуваються в меншій мері, але й тут розгортається гостра ідейна боротьба. Багато передових діячів культури в цей час прагнуть зробити театр надбанням народних мас, відродити демократичні традиції класичної драматургії. Із цією метою в перші ж роки республіки були створені пересувні студентські театри – “Ла Баррака” (1932- 1936), яким керував Федерико Гарсиа Лорка, і аналогічний по характері й цілям “Театр Педагогічних Місій”. Революційні письменники також уживають спроби створити театр безпосередньо агітаційного звучання. Так, в 1933-1934 роках короткі сатиричні фарси й пропагандистські п’єски пишуть Сесар Муньос Арконада, Рафаель Альберти й інших. Представлені самодіяльними трупами, вони мали більший успіх у робочого глядача й багато в чому підготували розквіт бойового агітаційного театрального мистецтва в роки національно-революційної війни (1936-1939).
Війна стала першою збройною сутичкою проти європейського фашизму й прологом до другої світової війни. У вирішальний для Іспанської республіки момент Англія – і Франція завдали удару в спину законному уряду країни, не тільки відмовивши йому в допомозі, але й перешкодивши поставкам зброї й усього необхідного для боротьби іспанського народу. Лише Радянський Союз протягом всієї війни продовжував робити військову, матеріальну й моральну підтримку республіканської Іспанії. Рятуйте!-.скому народу прийшли й демократичні, антифашистські сили інших країн. Представники 54 країн – кольори міжнародного антифашистського руху – об’єдналися в Інтернаціональні бригади
У роки республіки й особливо після перемоги Народного фронту в лютому 1936 року в Іспанії розвивається культурна революція, що приоится до культури самі широкі шари народу. Навіть в умовах національно-революційної війни на республіканській території надзвичайно розширилася мережа шкіл і бібліотек, трудящі одержали доступ до всіх щаблів утворення. У країні розгорнулася грандіозна за масштабами кампанія по ліквідації неграмотності. Більшу роботу проробили органи влади по охороні пам’ятників культури й мистецтва, по пропаганді класичної культури минулого й сучасного мистецтва. .
“З ким ви, „мастера культури”?” – це питання Війна поставило перед всією творчою інтелігенцією Іспанії. І до честі іспанської інтелігенції варто сказати, що переважна більшість її істинно талановитих представників з перших же днів фашистського заколоту встали на сторону народу. Величезну роль у зімкненні передових сил інтелігенції навколо Народного фронту зіграло звістку про трагічну загибель Федерико Гарсиа Лорки, що викликала бурю збурювання проти франкистского режиму в Іспанії й за неї межами
У перші ж дні війни багато письменників Іспанії активно ввімкнулися у всенародну боротьбу. Вони вступали добровольцями в ряди захисників республіки, співробітничали у фронтовій печатці, радіо, влилися в ряди “культурної міліції”. Зімкненню діячів культури й мобілізації їхніх сил на службу республіці сприяв “Альянс антифашистської інтелігенції”, що виник у травні 1936, року й очолений письменниками-комуністами Альберти, Арконадой і іншими. “Альянс” фактично став основний силоміць у культурній роботі на фронті й у тилу; з його ініціативи були створені численні агітаційні пересувні театри, радіоустановки для обслуговування армії й пропаганди в рядах супротивника; на плечі “Альянсу” лягла й основна вага роботи з охорони пам’ятників національної культури
Не випадково на першому плані виявляються героїчні романси, що славлять подвиг народу в боротьбі з фашизмом. Велике поширення одержує також, сатиричний романс, що малює портрети ворогів батьківщини, фашистських генералів і їхніх пособників, і т. п.
Однієї з характерних рис, літератури національно-революційної війни була надзвичайна розмаїтість жанрів, стилістичних манер і поетичних прийомів. Разом з тим всім письменникам властиве прагнення, – зберігаючи індивідуальну манеру листа, зробити її максимально доступної народу. У творчості багатьох поетів, що раніше переживали захоплення ускладненою формою поетичної образності, у цей період можна спостерігати рішучий поворот, пошуки шляхів до поетичної ясності, до створення політичної поезії безпосередньо агітаційного, закличного звучання
Усвідомивши відповідальність перед народом за долі батьківщини, її волю й незалежність, письменники Іспанії затверджують у своїх добутках ідею непереможності народу, незламності ідеалів волі й демократії. Однак сутичка між народом і його ворогами була нерівної під силу; чим довше велася війна, тим гостріше відчували письменники ізоляцію, на яку значною мірою прирекла Іспанію злочинна політика “невтручання” з боку урядів Франції, Англії й США. Більшість письменників зберігає віру в прийдешню загибель фашизму, але усе більше втрачає впевненості в можливість перемоги над ним зараз, силами іспанського народу. Це офарблює в песимістичні тони, наповнює внутрішнім трагізмом багато добутків іспанських письменників кінця війни
(2 votes, average: 3.50 out of 5)