Соціальна тема в романі елиот “Адам Бид”

Свій повний розвиток демократична соціальна тема елиот одержує тільки тоді, коли в наступних книгах головними позитивними героями стають сільський столяр Адам Бид і ткач Сайлес Марнер.

Основа сюжету “Адама Бида” – суперництво столяра Бида й поміщика Артура Донниторна через робітницю з ферми Хетти Сорел. Любов Адама моральна, любов Артура – залицяння. Артур у загальному непогана людина, але ні в чому не звик собі відмовляти й не звик засуджувати себе. Під впливом Адама Артур і Хетти розстаються, але пізно – у неї повинен бути

дитина. Хетти вбиває дитини й засуджена на каторгу. Порок покараний, а щоб була вознаграждена чеснота, елиот женить Адама на двоюрідній сестрі Хетти – методистской проповідниці Дине Моррис.

Чоловік елиот, критик Лоис, правильно зрозумів задум елиот, коли порадив їй яким-небудь драматичним зіткненням підсилити конфлікт між Адамом і Артуром. Тоді елиот написала неймовірну з погляду респектабельного читача, але цілком правдиву сцену бійки в лісі між поміщиком і підвладним йому столяром його округи. У цій бійці Артур почуває себе побитим не тільки фізично, але й морально. Характерно, що елиот уявила собі цю зчепу,

коли слухала оперу на сюжет “Вільгельма Телля”.

Побічні епізоди підсилюють тему основного конфлікту. Таке, наприклад, зіткнення фермерши миссис Пойзер зі сквайром, батьком Артура. Коли сквайр будувати Більшу ферму, метка на язик жінка не може удержатися й викладає йому все своє невдоволення орендованою ділянкою. Пойзери розуміють, що після такої розмови їм доведеться піти з насидженого місця, і готуються до вигнання; тільки несподівана смерть сквайра й перехід маєтку до Артура рятують їх від цього лиха

Миссис Пойзер – один із кращих народних типів в елиот, недарма сама письменниця говорить, що, коли вона закінчила “Адама Бида”, найбільше їй жаль було розставатися з миссис Пойзер.

Протиставлення сільського ремісника поміщикові лежить і в основі роману “Сайлес Марнер”. Син поміщика Каса, безпутний гульвіса Денстан, ограбував сільського ткача Сайлеса Марнера, украв у нього все накопичене за багато років золото. Інший син Каса, Годфри, зійшовся із сільською п’яничкою, і народила незаконної дитини. Потім ця жінка змерзнула біля житла Марнера, а дворічна дівчинка прийшла до ткача в будинок. Син поміщика, що збирався женитися на дівчині “з гарної сім’ї”, не зважився визнати дитину своїм, і Марнер взяв золотокудру дівчинку на виховання; йому здавалося, що вона – дарунок, посланий йому замість украденого золота

Через вісімнадцять років на дні старої каменоломні поруч будинку Марнера знайшли зникле золото й кістяк злодія – Денстана Каса, якого довідалися по годинниках і рукоятці хлиста. Брат злодія, Годфри Кас, злякався, що може відкритися і його таємниця, і вирішив удочерити еппи – свою дочку, виховану ткачем. Але та звикла до простій, скромного життя в бідності, відмовилася визнати своїм батьком її поміщика, що кинув, і залишилася в Марнера, а незабаром вийшла заміж за сина колісника

Отже, елиот знову затверджує моральність бідняків і аморальність поміщиків, але виразно звучить Тут і ще одна думка: бідняк може й повинен бути задоволений своїм середовищем і своєю долею. еппи в “Сайлесе Марнере” поводиться зовсім інакше, чим Хетти в “Адамі Біде”. Хетти не пов’язана з рідним середовищем, виконує всі фермерські роботи без задоволення й мріє стати дружиною поміщика. еппи, навпроти, зріднилася зі своїм ремісно-сільським оточенням і відмовляється ввійти в поміщицьку сім’ю

Тут Дж. елиот намагається вирішити питання, що гостро стояв і перед літературою XVIII століття, – про переваги й недоліки бідності

Для просвітителів XVIII століття протиріччя між бідністю й багатством – живе, рухливе протиріччя, тому що вони вірять, що після звільнення суспільства від оковів феодалізму встановиться такий лад, при якому бідняки зможуть розбагатіти, а богатие позбудуться від своїх дурних якостей. Джордж елиот живе в такий час, коли письменникові, що не виходить за межі буржуазної ідеології, поділ суспільства на класи представляється вічним і необхідним; а оскільки матеріальне становище мас в Англії 50- 60-х років трохи поліпшуються, навіть демократично настроєні письменники не так гостро відчувають жахи бідності

От чому й Адам Бид у загальному почуває себе в злагоді із сучасністю й упевнений, що може власною працею забезпечити собі цілком стерпне існування. До кінця роману він із простого столяра стає керуючим маєтком, і це показово для всієї системи поглядів елиот. Не слід намагатися переходити з одного класу в інший, але в межах трудової кар’єри простій людині відкриваються досить широкі перспективи


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Соціальна тема в романі елиот “Адам Бид”

Categories: Нові твори

Links