Структурування твору
Особливість структурування як послідовного етапу навчання твору полягає в тім, що воно встановлює взаємозв’язок структури твору і його головної думки, що не існує поза цією структурою. Вихідним для формування даної дії є розуміння структури твору як його внутрішнього пристрою
У цьому розумінні важливо доглянути два моменти: 1) складність структури твору перебуває в прямо пропорційній залежності від складності переданої ключової ідеї; ускладнення характеру головної думки неминуче приводить до ускладнення використовуваної для її
Положення про те, що структура твору функціональна, що вона є явище змісту, добре ілюструється на прикладі відомої аналогії Ю. М. Лотмана відносно структури художнього тексту. Автор твору, як і читач літературного твору, не розуміючу цю й шукаючу ідею в окремих цитатах, “схожий на людину, що, довідавшись, що будинок має свій план, почав би ламати стіни в пошуках місця,
Звідси стає зрозуміла непродуктивність для індивідуального розвитку традиційних підходів до навчання твору з колективним складанням плану, фронтальним обговоренням кожного пункту й також колективним підбором цитат. У результаті такої підготовки з’являються десятки як дві краплі води схожих творів, “творчих робіт”, де немає головного – особистості “архітектора” зі своєю оригінальною ідеєю, втіленої в єдино можливій, унікальній структурі. Однак лише при цьому умові твір стає формою самовираження, самореалізації особистості, способом розвитку її самосвідомості
Ціль даного прийому – знайти адекватну для даної ідеї структуру
Предмет дії – установлення кількості структурних елементів (частин) і зв’язків між ними
Операції структурування:
1) виділення в тезі ключових слів – головних понять і подань, що відбивають зміст твору;
2) об’єднання основних понять у значеннєві “гнізда”, “вузли”;
3) установлення внутрішніх зв’язків, відносин між “гніздами” ключових слів;
4) визначення оптимальної кількості частин твору;
5) вибудовування структурних елементів твору у встановленому порядку
Реалізуємо даної операції в представленому порядку
Завжди ключовими є імена авторів і назви добутків. Хоча заголовка оповідань у тезі ми не повторювали, але вони, безумовно, маються на увазі. Підкреслимо в тезі ключові слова: Чехов, “Дружина”, Бунін, “Кавказ”, конфлікт, почуття, борг, проблема, драматична, гострота, несумісність, глибинні, сутнісні підходи до життя, що діють особи, непримиренний конфлікт, інтелігентність і вульгарність, працьовитість і ледарство, порядність і розбещеність, щирість і облудність, що тріумфує й руйнівна перемога, зло, рівновеликі цінності, любов, честь, борг подружньої вірності, борг здійснити свою любов, високе людське почуття любові, піднесене почуття честі, людське достоїнство, суспільні умовності, особистісні якості, немає переможців, немає що програли, персонажі, право жити за законами свого внутрішнього миру, дорога ціна, здоров’я, щастя, життя
Згрупуємо ключові слова в значеннєві “гнізда”.
* Чехов, “Дружина”, Бунін, “Кавказ”, проблема почуття й боргу
* Діючі особи, персонажі
* Конфлікт, непримиренний конфлікт, проблема, драматична, гострота, несумісність; глибинні, сутнісні підходи до життя, особистісні якості
* Рівновеликі цінності, інтелігентність, працьовитість, порядність, щирість, любов, честь, борг подружньої вірності, борг здійснити свою любов, високе людське почуття любові, піднесене почуття честі, людське достоїнство
* Зло, вульгарність, ледарство, розбещеність, облудність, суспільні умовності
* Торжествуюча й руйнівна перемога, немає переможців, немає що програли, право жити за законами свого внутрішнього миру, дорога ціна, здоров’я, щастя, життя
Установимо зв’язку між групами ключових слів
Ясно, що у творі Мова йтиме про авторів і їхні добутки – це найбільший, головний “вузол”. Він містить у собі одну за іншої “мотрійки” поменше.
У тлумаченні оповідань зосередимо увагу на діючих особах і гострих конфліктах між ними (друге й третє “гніздо”).
У цих конфліктах розглянемо їхню основу – взаємовиключні цінності (четверта й п’ята групи понять).
Шостий “вузол” пов’язаний з позицією авторів, він з’єднаний з першим через попередні чотири, базується на них
Логічно, якщо перші й шостий “вузли” складуть суть вступу й висновку, а із другого по п’ятий – зміст чотирьох блоків головної частини. Їхня послідовність може відповідати порядку, прийнятому вище: персонажі, конфлікт, цінності одних героїв, цінності інших
Вибудувавши структурні елементи твору в логічному порядку, ми завершуємо роботу в плані подань і приступаємо до переведення її результатів у зовнішній, словесний, план. Тим самим явище планування виступає в якості автоматизованого згорнутої дії стосовно задуму, а на перший план виходить завдання “розкручування”, “розгорнення” пружини головної думки в систему елементів. Можна сказати, що план твору вже перебуває “усередині” тези, його потрібно тільки звідти витягти
У внутрішній обумовленості й закономірності етапу структурування, взаємозв’язку його з попередніми етапами полягає головна відмінність структурно-функціонального підходу від тих методик навчання твору, у яких розробка плану починається практично відразу після визначення Теми. У цьому випадку складання плану є чимсь зовнішнім стосовно цілісної діяльності, ніяк внутрішньо не мотивованим, і тому викликає велике утруднення учнів. Не випадково, підкоряючись вимогам, учні придумують план, але вже після того, як твір написаний. Але тоді план не виконує вже свою роль носія задуму, не допомагає в породженні тексту й тому втрачає зміст
Таким чином, композиція твору повинна з’явитися не як продукт умоглядних побудов, а як результат пошуку учнем оптимального варіанта структури для втілення його задуму. Тому немаловажним продуктом дії структурування є також домірність і пропорційність елементів твору
Навчання моделюванню внутрішнього пристрою творів приводить учнів до висновку про важливість чіткого виділення частин твору й установлення зв’язків між ними в створенні осмисленого тексту. Але сам головне полягає в тому, що така діяльність створює умови для самовизначення й саморозвитку особистості, обертаючи її до процесів духовного виробництва – виробництва змістів