Страшенно прикро не вміти писати
Матеріал уроку. Ред’ярд Кіплінг “Як написали найпершого листа” (продовження).
Мета. Продовжити роботу над казкою Кіплінга “Як написали найпершого листа”. Вчити складати характеристику героїв, доводити свої міркування. Удосконалювати навички читання. Розвивати вміння знаходити в тексті головне, формулювати основну думку твору. Виховувати шанобливе ставлення до наших пращурів, розуміння того, що без минулого не було б сучасності.
Обладнання. Дидактичний матеріал (картки з рисами характеру); ілюстрації до казки.
Хід
I. Перевірки домашнього завдання.
1. Учні першої групи зачитують по одному запитанню за змістом казки. Клас дає повну відповідь на питання. Вчитель стежить, щоб запитання не повторювались.
2. Троє учнів з другої групи записують на дошці по одному реченню зі своєї записки, написаної малюнковим письмом. Клас намагається “прочитати” написане.
3. Кілька учнів з третьої групи зачитують свої оповідання чи казки.
II. Актуалізація знань.
1. Відновіть послідовність подій казки.
2. Літературний диктант.
1. Що розламав мисливець? (Стіс.)
2. Кому хотіла надіслати листа Тафі? (Мамі.)
3.
4. З якого дерева чужинець відірвав шматок кори? (З берези.)
5. Зубом якої тварини шкрябала дівчинка свого листа? (Акули.)
6. Як звали матір дівчинки? (Тешумай.)
7. Де зустрів чужинець маму Тафі? (Біля печери.)
8. Кого зобразила дівчинка, що мама подумала, ніби це ціла купа людей? (Бобрів.)
III. Мовна розминка.
1. Вправа “Суцільний текст”.
НABITЬНECПИТАВШИДОРОГИ, ВІНВІТРОМУВІГПАВСЯУХАЩІ, СТИСКАЮЧИВРУЦІШМАТОКБЕРЕЗОВОЇКОРИ. ТИМЧАСОМТАФІЗНОВУВМОСТИЛАСЯНАБЕРЕЖКУ, ДУЖЕСОБОЮЗАДОВОЛЕНА.
– Про кого це сказано? (Про чужинця.)
2. Вправа “Деформований текст”.
НаВо калапоза ноклюма лінимнеотич камжін, кія чеплятер кулиовачі, що ж дебу ліда.
(Вона показала малюнок неолітичним жінкам, які терпляче очікували, що ж буде далі.)
– Про кого це сказано? (Про маму Тафі.)
IV. Вправи на розвиток читацьких навичок.
> Гра “Дочитай речення”.
Вчитель зачитує початок речення, учні шукають його в тексті і зачитують кінець.
“Він сів на землю…”, “Він належав до далекого…”, “Мабуть, це дочка…”, “А коли я не зроблю того, що…”, “Він зробив це…”, “Отож він дав Тафі…”, “Думаю, ти дуже хороший…”, “Вона найгарніша…”, “Я намалювала її…”, “Він біг дуже…”, “Оце ось мій Тегумай…”.
> Читання діалогів в особах.
Діти в парах готують виразне читання одного з діалогів.
V. Робота з ілюстрацією.
Розгляньте малюнок. Який епізод казки зображено на малюнку? Опишіть, якою зображено Тафі. (Маленька, тендітна дівчинка, років п’яти. У Тафі великі, ясні очі, кучеряве волосся, приємна усмішка. Дівчинка мрійливо дивиться у далечінь.)
Опишіть тата Тафі. (Молодші мужчина. У нього довге волосся, яке спадає на плечі, густа борода. На чоловікові майже немає одягу. Тегумай дивиться у воду. Він виглядає задуманим і серйозним.)
– Яка природа оточує наших героїв? (Ми бачимо красиву гірську місцевість. Тато з донечкою сидять на березі річки. Вода блакитна, аж світиться на сонці. Небо чисте, голубе, вкрите маленькими білими хмарками.)
– Що ми можемо сказати про клімат, в якому жили герої казки? (Клімат теплий, адже первісні люди заселяли теплі краї, бо не вміли ще будувати житла, шити одяг.)
VI. Характеристика дійових осіб.
Тафі | Тегумай | Чужинець | Тешумай |
– Виберіть із запропонованих рис характеру ті, які, на вашу думку, притаманні героям казки.
(Чесність, гордість, злість, вдячність, щедрість, співчуття, рішучість, розум, працьовитість, витривалість, доброзичливість, уважність, сміливість, співчутливість, доброта, лагідність, ніжність, життєрадісність, брехливість, турботливість, жорстокість, заздрість, егоїзм.)
VII. Підсумок уроку.
– Чи відповідає назва твору його змісту?
– Яку ще назву можна було б дібрати до казки? (Кілька чарівних малюночків; початок виникнення письма.)
– Яка головна думка казки? (Через те, що дівчинка не вміла писати, мама не зрозуміла інформацію, яку передала дочка.)
– Яку інформацію хотів донести дітям Ред’ярд Кіплінг у своїй казці? (На прикладі казки автор показав дітям перші спроби писемного мовлення.)
Висновок. Багато століть минуло, доки люди звикли до письма, доки запам’ятали. що як називається. Наше слов’янське письмо – знайомі і звичайні літери абетки – подолало довжелезний шлях, поки дійшло до нас. На нашу землю ця азбука прийшла тисячу років тому. Увесь час вона змінювалась, аж поки не стала такою, якою ми сьогодні користуємося. Важко навіть сказати, скільки людей протягом століть доклали зусиль, щоб сьогодні ми з вами могли читати і писати. Якби люди не навчилися передавати від покоління до покоління знання і досвід, то ми і досі перебували б в палеоліті. На щастя, цього не сталося, тож сьогодні живемо у розвиненому суспільстві і маємо доступ до джерел, в яких зберігається накопичена упродовж багатьох століть життєва мудрість. Спочатку наші далекі предки ділилися одне з одним усно. Потім виникла писемність, яка значно розширила можливості зберігання інформації. І навіть сьогодні, коли електронні носії значно витісняють паперові, нам важко уявити життя без книг. А про книги ми поговоримо на наступному уроці.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)