Сторінки в історії нашої країни, Громадянська війна
Ці рядки А. Т. Твардовського ставляться до XX століття – напевно, самому складному, суперечливому, багатогранному періоду історії людства. XX століття запам’ятається нам як епоха найбільших відкриттів і досягнень людини й трагедією двох світових війн і безлічі локальних конфліктів, як час культурного розквіту, що проте переривався періодами найглибшого морального занепаду, як століття, одночасно моторошний і дивно цікавий для людей, що жили в цю пору. Дійсно, “недоброї пам’яті справи”, згадані А. Т. Твардовським, сусідять тут із
Одна з найтрагічніших сторінок в історії нашої країни, Громадянська війна, не могла не відбитися в добутках письменників тієї епохи; більше того, їй присвячене така безліч романів, повістей
Серед перших треба, насамперед, виділити загибель мільйонів людей. Будь-яка війна – це, насамперед, безглузде вбивство, якому не може бути виправдань, а Громадянська війна в цьому плані відрізняється від інших у гіршу сторону. Саме в цей період здійснюють такі жорстокі справи, як убивство Михайлом Кошовим беззахисного діда Гришани у відповідь на розправу, що Дмитро Шулік учинив над сім’єю Кошового. Цей приклад з “Тихого Дону” Шолохова ілюструє типову для того часу ситуацію.
Можливо, менш огидними, але не менш страшними наслідками Громадянської війни є вбогість, розлука, голод. Це не просто період, у який порушується звичний уклад життя, – це час, у яке відбуваються корінні зраді-ния в суспільстві, повне й безповоротне ламання старого життя. Загалом кажучи, революційні зміни рідко приносять користь суспільству, на відміну від еволюційних, але навіть якщо це й відбувається, то проте це завжди супроводжується величезними жертвами. Під жертвами ми маємо на увазі не тільки загибель людей, але і їхні зламані долі, духовна криза, що переживає майже кожний сучасник таких подій, тяготи життя, викликані революційними змінами, розлад людини із самим собою й з навколишнім його миром. Можливо, що духовні наслідки Громадянської війни є значно більше жахливими, чим ті, з якими люди зштовхнулися в реальному житті. Постійне насильство стирає грань між хорошим і поганим, викликає черствість душі навіть у таких людей із сильним характером, як Григорій Мелехов. Але в цьому герої ще залишається щось світле, і це проявляється в його стражданнях після вбивства хлопця-матроса: “Братики, немає мені прощення! …Смерті зрадьте!..” На людей же зі слабким характером і незміцнілою психікою постійне насильство впливає. Такої людини нам з жахаючою точністю описав І. Бабель в оповіданні “Лист” із циклу “Кінармія”. Хлопчик Курдюків у листі своєї матері безпристрасно розповідає при загибель свого брата від рук батька й про вбивство батька іншим братом, перемежовуючи своє оповідання проханнями краще піклуватися про його коня.
Читаючи добутки про війну, можна дійти висновку, що вона оголює гірші риси людини; у цей час не існує твердого порядку, стабільності, а влада й право дають володіння зброєю. Така безконтрольність людини приводить до того, що він керується своїми бажаннями, не міркуючи про права або інтереси інших людей, про наслідки своїх дій. У такі моменти проявляється щирий характер людини, який би він не був. Саме тому на сторінках добутків про Громадянську війну ми часто зустрічаємо випадки боягузтва, підлості, зрадництва, наприклад, так надходять гетьман і деякі генерали у романі М. Булгакова “Біла гвардія”, Мечик у повісті А. Фадєєва “Розгром”. Часто зустрічаються в таких книгах і сцени пияцтва, розпусти.
Але все це не проходить безвісти навіть для таких черствих людей, як Памфіл Палих. У романі “Доктор Живаго” Пастернак показує нам, як ця людина божеволіє, не в силах примирити у своїй душі нескінченну жорстокість і любов до дітей. Зрештою він зарубав свою дружину й всіх своїх дітей, побоюючись, що вони потраплять у полон до “білих”. Як мені здається, найкраще Палих характеризує наступна фраза з тексту: “На світанку він зник з табору, як біжить від самого себе хворе водобоязню скажена тварина”.
Але, на щастя, війна оголює й всі гарні сторони людської душі. Саме тому герої роману М. Булгакова “Біла гвардія” знаходять під час цих страшних подій любов, і кінець добутку виглядає оптимістично, незважаючи на всі прийдешні випробування. Тому докторові Живаго вдається в це важке час зберегти незаплямованої свою совість і, не чекаючи закінчення братовбивчої війни, піти додому до своєї дружини, тому Морозка гине як герой, рятуючи загін Левінсона, і, нарешті, тому Григорій Мелехов таки додому до свого сина.
Отже, проаналізувавши добутку, присвячені Громадянській війні, можна зробити висновок, що це був украй складний період для нашого народу в цілому й для кожної людини окремо. Безсумнівно, війна принесла багато лих і страждань російській землі, але добрий початок у людях, тяга до чесного, спокійного трудового життя все-таки виявилося сильніше, і тому мир на якийсь час знову встановився в Росії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)