Сто тисяч аргументів проти бездушшя

Твір по драмі И. Карпенка-Карого ” Сто тисяч “. Творчість Карпенка-Карого – це набагато більше, ніж проста комедія. Це не розважальні добутки, а добутку повчальні, глибокі й не прості. Драматург не просто намагається зобразити певні соціальні явища, а й дати їм пояснення, проаналізувати, детально досліджувати. Соціально-психологічна комедія – дуже складний жанр, тому що все це не смішно, це серйозно, тому й вимагає неймовірної відповідальності з боку автора. Розсмішити – не відповідально, дати оцінку, навчити, проаналізувати –

відповідально.

Гарасим Калитка, головний герой драми “Сто тисяч”, персонаж простий і непростий разом з тим. І Твір про нього – і простої, і непросте разом з тим. Фінальний епізод комедії – спроба самогубства Гарасима. Але все-таки це комедія… Це певним чином спантеличує читача: комедія – це ж повинне бути смішно, звідки смерть, яка може бути смерть, якщо це комедія. Насправді ж у добутку двічі зображується смерть. Тільки неуважний читач може цього не помітити! Спочатку – смерть духовна, а вже потім – як логічне завершення, нехай гірке, але логічне, смерть фізична, точніше спроба самогубства. Духовна

смерть вражає, звичайно, більше, тому що це вже аж ніяк не смішно. Тому “комедія” “Сто тисяч” – комедія умовно тільки за формою, насправді ж – трагікомедія, а в глибині – так теперішня трагедія людського духу, трагедія підміни цінностей

Хочеться бачити однозначний негативний образ. Т. е. от він, чоловік, що втратив людську подобу в бажанні збагачення, поганий – так, його треба покарати, його треба покарати… Але всі не так просто. Не так все просто в добутку, тому що не так все просто в житті. Тим трагичнее здається внутрішній розлад. Хто бачить його внутрішній розлад? Читач, звичайно, автор, але, на жаль, не головний герой: він почуває себе гармонійно в цьому положенні. І це теж трагедія. Ще трагичнее представляється внутрішній розлад через монолог головного героя про землю. “Ох, земелька, свята земелька – Божа ти доня!” – говорить Калитка. Не це чи найтрагічніший епізод добутку. Можна й не цитувати. Але от яка річ: говорять, у цієї людини не залишилося нічого святого. Але прочитаємо ще раз – земля дійсно адже свята. Скільки літературних персонажів, скільки реальних людей що бачать, що зауважують чи ледве не найголовнішу цінність у землі. Земля – святе, але вона стає засобом, способом існування. І ці дивні мутації людського духу, що так недалеко, здавалося б, від не скривлених ідеалів. Тим страшнее й трагичнее.

“Сто тисяч” – твір не про гроші, не про “погану людину”, а про смерть і безпорадність. Т. е. про смерті через бездушшя. Це красномовно доведено в останній сцені: “Краще смерть, чим така втрата!” – Калитчини слова. Чи можна сказати, що герой не розуміє теперішньої цінності життя? Ні, він чудово, як говорять, розуміє: для нього життя стало процесом нагромадження грошей. У цьому мету й зміст. Його мета й зміст. Якщо сенс життя втрачений, то краще смерть. Із цим важко не погодитися. Але питання – у чому зміст

Дивно й гірко спостерігати за “внутрішніми перетвореннями” Калитки. Він одночасно й смешен у своєму бездушші, і трагичен. Начебто щось зламалося в людині. Адже він міг би любити близьких і також ставити над усе святість землі, і знайти разом з вищим змістом теперішню святість, не конвертовану у валюті. Але в ньому страшне бездушшя, коли не просто все можна купити, а все оцінюється у валютному еквіваленті: і відносини людей (яке Калитці справа до почуттів його родичів, якщо можна женитися на багатій дівчині?), здоров’я й комфорт близьких (яке Калитці справа, що його жінка повинна йти пішки в церкву?), фактично всі

Калитка й смешен, і трагичен, і…небезпечний. Небезпечний хоча б тим, що й у нашому сучасному світі не вмер. Він якось переодягся, замаскувався, змінився або щось у цьому роді… Але живе й радується, “купи загрібаючи”. Небезпечний – тому що саме заможні люди найчастіше здобувають певну вагу в суспільстві, до них прислухаються, вони впливають на рішення. І страшно розуміти, що хтось із влади, або хтось із діячів культури, не бажаючи або по власній волі прислухаються зараз до Калитки, сучасному Калитці (властиво, це можуть бути спонсори й власники благодійних фондів, і власники мас – медиа й багато хто ще…)

Добуток Карпенка-Карого – і смішне, і трагічне, і…здатне захистити. Захистити суспільство від Мошен. Будемо сподіватися, зрештою, що на кожні сто тисяч, накопичених Калиткою, виявиться інші сто тисяч – сто тисяч аргументів проти бездушшя – така ж виразна й смішних, і трагічних, і гострих, як творчість Карпенка-Карого!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Сто тисяч аргументів проти бездушшя

Categories: Нові твори

Links