Ставлення до землі в романі “Марія”
Ім’я Уласа Самчука повернулося до українців через роки забуття. Роман “Марія” – своєрідна сторінка художнього відтворення історії рідного народу, його самобутності. Любов до землі – споконвічна українська традиція, бо земля саме для слов’янина є і годувальницею, і мірилом людської значущості, і виміром добробуту, і навіть моральності.
Письменник підкреслює, що руйнування особистості це – “…втрата зв’язку з землею, яка в собі ховає могутні сили любові до Бога, природи, Батьківщини. Земля без слів виховує в людині
Земля сторицею віддає людині за самовіддану працю. Корній, Марія, Гнат турботливо ставляться до землі. “Марія тішилася і працювала, як могла. А працювати вміла і не цуралася праці”,-говорить автор про головну героїню. А Корній “чує радість, чує велич, чує присутність вищої, вічної сили”. Сили Бога і землі. У романі зображено й образ Максима, який байдуже ставиться до праці, до землі, до покликання хлібороба. Допомогу батькові по господарству він називає “службою”, прагне легкого хліба
Автор на сторінках твору знаходить місце й для осмислення проблем виховання в родинах працею, любов до якої необхідно прищеплювати дітям змалку: “У народі застерігають: якщо хочеш мати в своїй сім’ї виродка, дай синові чи дочці все, що вони хочуть, і позбав їх можливості працювати, неробство неодмінно веде до нещастя”.
Отже, в романі “Марія” Уласа Самчука підкреслена значущість землі в житті українців. Традиційно бережливе ставлення до неї несе в собі великий енергетичний заряд і містить високі моральні якості. Але зараз часто можна спостерігати споживацьке ставлення до землі. Коли ми втратили здатність “відчувати” її стан? Коли втратили віру в радість спілкування з нею? Чому забули, що відрив від землі веде до деморалізації нації?
Відповісти на ці питання намагався у творі Улас Самчук, письменник, серце й думки якого завжди були з Україною, її землею та людьми, що плекають віковічне почуття бережливого ставлення до годувальниці.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)