Спроба аналізу епізоду. (Набоков. “Машенька”. Глава II)
Торік, по приїзду в Берлін, він відразу знайшов роботу й потім до січня трудився, – багато й різноманітно: знав жовту темряву тої ранньої години, коли їдеш на фабрику; знав теж, як ниють ноги після того, як десять звивистих верст пробіжиш із тарілкою в руці між столиків у ресторані “Pir Goroi”; знав він і інші праці, брав на комісію всі, що підкрутиться, – і бублики, і бриллиантин, і просто діаманти. Не гидував він нічим: не раз навіть продавав свою тінь подібно многим з нас. Інакше кажучи, їздив як статист на зйомку, за місто, де в балаганному
Перед нами, властиво, опис історії людини, конкретніше, його роботи в чужому місті як способу заробити гроші, а, отже, вижити. На думку про те, що робота має змушений характер, наштовхує вже синтаксична конструкція першого речення уривка: безсполучникове
Наступна, умовно 2ая частина фрагмента, виводить читача на якісно новий рівень сприйняття. Вона починається реченням: “Не гидував він нічим: не раз навіть продавав свою тінь подібно многим з нас”. Початок фрази –
“не гидував він нічим” фактично ставиться до попереднього речення,
Підсумовує його, тоді як кінець заганяє в читача глухий кут: виявляється, що
Таке екзотичне заняття, як продаж тіні – звичайне в описуваному автором світі явище. Автор розшифровує поняття “продаж тіні” – інакше кажучи, це поїздки як статист на зйомку, але оборотний увага на значеннєву інверсію: основним поняттям виступає саме “продаж тіні”, а інше – поясненням цього поняття. Така абсурдність досягається простою вставною конструкцією “інакше кажучи”, що, властиво, і має на увазі пояснення попередні. Далі ми зіштовхуємося з описом “переверненого миру”, де торгівля тінями – звичайне времяпрепровождение. Автор виявляє разючий талант через дріб’язки створювати цілісну картину: такі, наприклад, оксюморони “балаганний сарай”, “містичний писк “. Мир, описуваний у цій частині фрагмента, до того ж здобуває руйнівну спрямованість завдяки яскравим порівнянням ліхтарів з пушками, які палять “в упор білим убивчим блиском”. У тім, що “убивчий” – не просто епітет, але дійсна характеристика “балаганного сараю”, читача переконує “мертвотно – яскрава (моторошнувате сполучення!) юрба статистів”, чиї цілком людські, як можна припустити з I частини уривка, особи стають “застиглим фарбованим воском” під дією цього “закипаючого світла”. Хоча людське в статистах все-таки залишається, і цей людське – сором, що дотліває в складних стеклах гармат – ліхтарів червонуватими зорями, але “угода” уже зроблена, і “безіменні тіні Е пущені по мирі”. Оборотний увага на слово “угода” – воно асоціюється з вираженням “укласти угоду з дияволом”, припустити існування якого в руйнівному світі цілком виправдано. Так автор підбиває підсумок опису миру (а простіше – життя), у якому доводиться існувати його героєві, і виводить хазяїна життя – балагана, убогої, як сарай, і вульгарної у своїй недоречній яскравості – Диявола, з яким герой змушений укладати угоди заради власного виживання – продавати тінь, позбавляючи її ім’я й права на індивідуальне існування
Таким чином, ми з’ясували, що наведений фрагмент – художній текст, у чому переконують не тільки яскраві образи (юрба статистів, жовта темрява раннього ранку), органічні й точні епітети й порівняння (“десять звивистих верст пробіжиш із тарілкою в руці між столиків у ресторані “Pir Goroi”), але й багатомірність описуваного миру – з одного боку, це знімальна площадка, а з іншого боку – реальне життя героя. Епізод характеризує автора як талановитого художника, здатного через естетическую словесну замальовку не тільки створити чіткий образ, але й виразити їм власну позицію – неприйняття вульгарності життя, з якого людина змушена співробітничати. Причому, як ми переконалися, світогляд автора чітко проглядається навіть у невеликому уривку з його добутку
(1 votes, average: 5.00 out of 5)