Справжній учений
Познайомитися з ним було нескладно. Він зустрів мене спокійно, одразу як свого звичайного знайомого; чи не з першого разу частував мене чаєм, що в Галичині мало хто робив.
У спілкуванні він не нав’язував мені своїх поглядів та переконань і взагалі Франко якщо агітував, то хіба книжками.
Іван Якович був дуже працьовитим. Читав книжки, занотовував, писав художні Твори й наукові статті. Навіть у присутності гостей він продовжував працювати, розмовляючи з ними. Цим і можна пояснити значну кількість написаних ним творів. З усіх українських
Завдяки унікальній пам’яті й превеликій працьовитості, він був надзвичайно еродованим. Своїми знаннями він ніколи не хвалився, а виявлялися вони принагідно.
Щодо глибини його знань, то я мав можливість у ній пересвідчитися. Якось, складаючи іспит із французької мови, мені дали тему – опрацювати добу романтизму й Шатобріана. Після іспиту зайшов я до Франка й згадав про це, і він розказав мені значно більше й детальніше, ніж я написав, спеціально готуючись до іспиту. Чогось такого
Франко був кращим знавцем релігії, ніж професори теології, знаннями з літератури, політичної економії, природничих наук, історії, етнографії володів більше, ніж деякі фахівці. Взагалі він мав широке коло всебічного знання, як справжній учений.
Слабкими сторонами Франка були книжки й риболовля. Чимало зароблених грошей він витрачав на книжки, бо не всі потрібні матеріали міг знайти у бібліотеках. Помалу зібрав доволі пристойну бібліотеку і свої книжки радо позичав знайомим. Інколи важко було у Франка з грошима, не ставало на прожиток, але на книжки мусило бути.