Сповідь Соколова в оповіданні “Доля людини”
По своїй стилістичній організації сповідь Соколова двоїста. У цих кульмінаційних моментах мовлення героя наближене до авторського мовлення, зливається з нею. Те, що мовлення героя вибудуване автором, проявляється й у насиченості оповідання Соколова роздумами-відступами, і в поступовому включенні в мовлення героя високих літературних слів і правильних синтаксичних конструкцій
Події, про які розповідає герой, можна розділити на два типи: на події, які відбуваються мимо його волі (епізод розставання, сцена полону, загибель сім’ї, смерть
При цьому композиція оповідання про життя героя підпорядкована принципу чергування випадного й розгорнутого описів. Розгорнутий
Події, що становлять життя Андрія Соколова, об’єднані спільністю своєї функції, ролі в житті персонажа. Всі вони – випробування героя: полон, події, у які він утягується в полоні (відношення до зрадника, епізод з Мюллером і ін.), смерть близьких, повне самітність. Події в оповіданні нагнітаються по ступені їхньої драматичності. У житті героя лихо накладається на лихо, горе на горі
Події мають свою логіку: вони послідовно відокремлюють Соколова від миру, розривають його зв’язку з ним, ведуть героя до самітності. Тим більшого значення набуває останній, завершальний учинок героя – усиновлення сироти Ванюшки. Соколів діє всупереч долі, логіці подій, він сам встановлює зв’язок з миром, з людьми, починаючи життя як би спочатку.
Розгортання долі героя як ланцюга випробувань ріднить шолоховский оповідання з добутками усної народної творчості, підключає його до могутніх фольклорних традицій, насамперед до казок, де мотив випробування завжди був одним із провідних сюжетних прийомів. Вихідною ситуацією в долі Соколова виступає ситуація рівноваги, щасливого сімейного життя – типова вихідна ситуація казки, що по Проппу “служить контрастним тлом для наступного лиха”. У вихідній ситуації шолоховского добутку присутнє й випадковість, трагічний наслідок якої не передбачено героєм: “Тільки побудувався я ніяково. Відвели мені ділянка… неподалік від авіазаводу”.
Зав’язка подій в оповіданні драматичне. Війна обрушується на Соколова раптово, як обрушується лихо на героя в казці. З казкою співвідносяться мотиви втрати й пошуків сім’ї. Ядро сюжету оповідання становлять опозиції герой /ворожа сила й життя /смерть. В основі ряду ситуацій і мотивів оповідання лежить, як відзначили багато дослідників, принцип троичности. Так для долі Соколова характерні три головних лиха: плівок, загибель дружини й дочок, загибель сина; в епізоді з Мюллером героєві тричі пропонують склянка шнапсу, у нього троє дітей, у сюжеті оповідання на березі ріки зустрічаються три чоловіки. Елементи народної поетики властиві й стилістиці оповідання Андрія Соколова (приказки, приповідки, мовні звороти й порівняння, властиві фольклорним добуткам – характерне слововживання “біле світло” – елементи плачучи). Вони проявляються й ритмічному малюнку найбільш емоційних фрагментів його оповідання, і в синтаксичній організації його мовлення. Досить згадати опис життя в полоні:
“И кулаками били, і ногами топтали, і гумовими ціпками били, і всіляким залізом, яке під руку попадеться, не говорячи вже про гвинтівкові приклади та інше дерево
Били за те, що ти – росіянин, за те, що на біле світло ще дивишся, за те, що на них, сволот, працюєш”.
Опис побудований на основі синтаксичного паралелізму й сприймається як поетична формула – узагальнення долі російського й взагалі радянської людини в неволі, фашистському полоні, породжене народною свідомістю, народною поетичним талантом.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)