Спасибі за пам’ять

Незабутнє враження зробив на мене роман В. Гроссмана “Життя й доля”. Для сучасного читача роман “Життя й доля” – добуток не початку 60-х років, коли роман був написаний і в рукописі арештований, а кінця 80-х, коли роман через третину століття був звільнений, реабілітований і повернутий російській літературі (роман був надрукований в 1988 році). “Життя й доля” – друга книга дилогії. Перша – роман “За праву справу”. Сложнейшие моральні проблеми ставить В. Гроссман у своєму романі. Роман “Життя й доля” – роман, про

яке багато говорять, пишуть, думають

Війна – головна подія в романі. Не випадково “Життя й долю” порівнюють із геніальною толстовською епопеєю ” Війна й мир”, тому що у своєму добутку В. Гроссман розвиває думка письменника-гуманіста про нелюдськість війни, її жорстокості й протиприродності. Роман В. Гроссмана відрізняє щира повага до життя. Усе в романі існує в одним-єдиному вимірі – у людському. Поза людиною немає війни, немає перемоги, немає миру, немає волі, немає нічого

Герої роману… Учений Штрум, у душі якого багато туги й суму, тому що його, ученого, відлучали від науки, що значить – від

життя. Поруч із ним Марья Іванівна Соколова. Генерал Новиков, лицар, улюблений солдатами й за подвиги на війні, і за сутність свою людську. Чистий, душевно гарна людина, що пізнала на війні щастя й чудо любові, що дає йому Женя Шапошникова.

Микола Крымов, якого оббрехали, і він виявився в таборі. І поруч знову Женя, для якої головніше всього в житті честь, чистота й достоїнство людини. Людмила Миколаївна, Софія Осипівна, Мос-Товский, Абарчук, майор Єршов, старий-ополченець і багато інші

Всі дуже різні й чудові, на мій погляд, люди. “Життя й доля” – роман про волю. Автор запам’ятав у ньому зусилля людини, спрямовані на те, щоб морально піднятися й розпрямитися

Значне місце в романі займає Сталінградська битва, тому що долі всіх героїв пов’язані із цим боєм. Сталінградська битва (подібно Бородінської в “Війні й світі”) – кризова крапка війни, тому що з її почався перелом у ході війни. Сталінград у романі Гроссмана, з одного боку, з’явився душею звільнення, а з іншого боку – символом, системи Сталіна, що всією своєю істотою ворожа волі. У центрі цього конфлікту в романі – будинок “шість дріб один” – будинок Грекова (згадуєш “будинок Павлова”), що перебуває “на осі німецького удару”.

Цей будинок для німців як кістка в горлі, тому що не дає їм просунутися в глиб міста, у глиб Росії. У цьому будинку, як у вільній республіці, офіцери й солдати, старі й молоді, колишні інтелігенти й робітники, не знають переваги друг над іншому, отут не приймають доповідей, не витягаються перед командиром по стійці “сумирно”. І хоча люди в цьому будинку, як зауважує Гроссман, не прості, вони становлять одну сім’ю

В. Гроссман показує, що фашизм загрожував існуванню людини на Землі. Герої ж роману творять життя, людяність: “Гарні були в Сталінграді відносини людей. Рівність і достоїнство жили на цьому политому кров’ю глинистому укосі”. У цьому вільному співтоваристві, що беззавітно жертвує собою, б’ються з ворогом не на життя, а на смерть. Б’ються не за товариша Сталіна, а щоб перемогти й повернутися додому, щоб відстояти своє право “бути різними, особливими, по-своєму, по-окремому почувати, думати, жити на світі”.

“Волі хочу, за неї й воюю”, – говорить “кербуд” цього будинку, капітан Греков, маючи на увазі при цьому не тільки звільнення від ворога, але й звільнення від “загальної принудиловки”, которою, на його думку, було життя до війни. Подібні думки приходять у німецькому полоні й майорові Єршову. Йому ясно, що, “борючись із німцями, він бореться за вільне російське життя; перемога над Гітлером стане перемогою й над тими таборами смерті в Сибіру, де загинули його мати, сестри й батько”.

“Сталінградське торжество, – читаємо ми в романі, – визначило результат війни, але мовчазна суперечка між перемігшим народом і перемігшою державою тривав. Від цієї суперечки залежала доля людини і його воля”. Гроссман знав і не обманювався на той рахунок, що страшно важко буде вистояти життя проти долі у вигляді табірних вишок, різноманітного безмірного насильства. Але вірою в людину й надією на нього, а не згубним розчаруванням у ньому насичений роман “Життя й доля”.

Гроссман приводить читача до висновку: “людина добровільно не відмовиться від волі. У цьому світло нашого часу, світло майбутнього”. Роман В. Гроссмана – це роман про долі людських, роман про долю народної

Мені дуже сподобався роман “Життя й доля”. Яка широта охоплення подій, Алл С о ч. Р У який психологізм! Спасибі В. Гроссману за те, що разом з його героями я багато пережила, перечула, передумала. Спасибі.

Спасибі за пам’ять…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Спасибі за пам’ять

Categories: Нові твори

Links