Солов’їв С. М. Про Монголо-татарське ярмо*
Умови, на яких татари приймають до себе В Підданство який-небудь народ, суть наступні: жителі підлеглої країни зобов’язані ходити з ними на війну по першому зажаданню, потім давати десятину від усього, від людей і від речей, беруть вони десятого отрока й дівицю, яких відводять у свої кочовища й тримають у рабстві, інших жителів перераховують для збору податі. Вимагають також, щоб князі підлеглих країн були без затримки в Орду й привозили багаті подарунки ханові, його дружинам, тысячникам, сотникам – одним словом, всім, що має яке-небудь значення;
За статутом Чингисхана й Октая, підтвердженому згодом, служителі всіх религий були звільнені від платежу данини.
* У своїй “Історії Росії З найдавніших часів” С. М. Соловйов приділяє монголо-татарському ярму і його наслідкам порівняно Небагато місця. Він, як і багато інших істориків XIX в., зокрема В. О. Ключевский, трохи применшує значення ярма в історичному розвитку Росії. Уривок, що тут Приводиться, Що Розповідає про ординське ярмо, Займає в Праці С. М. Соловйова Всього одну сторінку. Однак у Ньому відзначені всі основні Сторони політичної й економічної залежності російських земель від Золотої Орди. С. М. Соловйов підкреслює віротерпимість татар. Але слід зазначити, що ординці лояльно Ставилися до сповідання Різних Религий до того, як в 1312 р. іслам став державною Релігією Золотої Орди.
Цит по: Соловйов С. М. Історії Росії З найдавніших часів // Хрестоматія по історії Росії. Т.1. М., 1994. С.99.