Собор як символ духовної краси людей за романом О. Гончара
Усі найзнаменніші національно-відроджувальні акції, що відбувалися, у кінці 80 почаку 90-х років, починалися вступним словом Олеся Гончара. Його слухали на Установчій конференції Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, з”їзді Народного Руху України, на святі Соборнності України в січні 1990 року, на Першому конгресі міжнародної асоціації україністів тощо. Усе це – потужні імпульси, що додають снаги кожному українцеві-патріотові, адже йшли вони від високоавторитетної людини, яка поставила своє слово на сторінки нації.
Пристрасне
Важливі концептуальні центри, які стосуються розвінчування, психології духовного браконьєрства, містяться в розмірковуваннях письменника з того приводу, що і всі ми, котрі є свідками “руйнівництва” також, по суті, беремо в ньому участь. (“Руйнуємо тим, що осторонь стоїмо… Руйнуємо своєю байдужістю”); у глибоких історичних паралелях розгорнутих, зокрема, у вставній новелі “Чорне вогнище”, які засвідчують, що той, хто зайнятий руйнуванням, неминуче деградує; у болісних роздумах про небезпеку злиття людської душі “жиром”.
Провідний образ роману і водночас символ духовного начала – безперечно Собор. Мовчазно судить собор сучасність з позиції історичної пам”яті, позначає він і ту незвичайну красу національного мистецтва, силу гармонії і довершеності, на яку воно лише здатне. Невипадково автор змальовує цю споруду, як живу істоту. (” Вночі собор молодіє. Зморшок часу на ньому не видно”), як і думка Миколи Баглая, що якби до Землі наблизились інопланетяни, то найперше може, їх вразили б саме собори “тайною своїх пропорцій”.
Так, навіть інопланетянів собори вразили б, так чому, вичитуємо з підтексту твору, такі злочинно-байдужі до всього, що вивищує людину, самі земляни? На прикладі роману образ Баглая набуває додаткової “біблейної” маштабності. Так і коментує старий учитель Хома Романович його сутичку з “золотою молоддю”? “Оце то, що без соборів у душі. – А він, як той біблейський юнак, що вигнав осквернителів з храму…”
Пріоритет духовності – любов до рідної мови, історії, культури, релігії – це найвищі людські ідеали, до яких закликає пристрасне і щире слово великого сучасника О. Гончара, своєю творчістю вагомо зміцнює престиж України та української літератури. Майстер, голос якого має ціну всюди, де в пошані сила краса духовності, гуманізму, національної свободи, – таким постає видатний письменник нашої доби О. Гончар.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)