СМІХ І СЛЬОЗИ, БІЛЬ І ЩАСТЯ (за твором В. Симоненка “Цар Плаксій і Лоскотом”)
СМІХ І СЛЬОЗИ, БІЛЬ І ЩАСТЯ (за твором В. Симоненка “Цар Плаксій і Лоскотом”)
ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ
Варіант 1
1. Творчість В. Симоненка для дітей.
2. Плаксій і Лоскотон – вічні недруги.
3. Радісна сила народу.
Варіант 2
1. Правда й вигадка у творах В. Симоненка.
2. Сміх, що завжди перемагає.
3. Повчальна сила твору поета.
ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ
Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас,
То чому досягає його так мало людей?
О, де тому, що їм важко керувати душею,
І тому що не навчилися приборкувати пориви.
Звивистими
Мчить недосвідчений вершник,
Якщо він погано править конем.
Григорій Сковорода
Бо не такі вже гіркі сльози – спільні.
Коли ж на довгому шляху прийдеться
Мені почути співи гучні, вільні, –
В моїй душі для них луна знайдеться.
Сховаю я тоді журбу свою
І пісні вільної жалем не отрую.
Леся Українка
ЦИТАТИ З ТЕКСТУ
“Там, де гори і долини,
Де гуляє вітровій, –
Там цвіте краса-країна
З дивним ім’ям Сльозолий.
І колись в країні тій
Був на троні цар Плаксій,
Голова його мов бочка,
Очі
В Плаксія було три дочки
І плаксивих три сини.
Старша звалася Нудота,
Середульшенька – Вай-Вай,
Третя донечка – Плакота,
Всі сльозливі через край.
А цареві три сини
Так і звались – Плаксуни.
Отака була сім’я
У царя у Плаксія”.
“Хай із ними день при дні
Плачуть всі в країні діти,
Бо сміятись і радіти
У моєму царстві – ні!
Хто всміхнеться – в часі тім
Я його негайно з’їм!”
“Жив у мандрах і митарстві
Добрий дядько Лоскотон.
Він приходив кожний вечір –
Хай чи дощ іде, чи сніг –
До голодної малечі
І усім приносив сміх”.
“Так веселий Лоскотон
Розвалив поганський трон.
Сам же він живе й понині,
Дітям носить щирий сміх
В розмальованій торбині,
В пальцях лагідних своїх”.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Віршована мова, на відміну від прозової, ритмічно організована. Ритм властивий багатьом явищам і процесам і означає рівномірну послідовність певних рухів, ударів, дій. Велике значення має ритм і в різних видах мистецтва, зокрема в музиці й літературі.
Елементи ритму є і в прозовій мові, але тут вони незначні. Вони випливають із вимог вимови в поєднанні із змістовим і синтаксичним поділом мови. Поділ прозової мови на частини (мовні такти) не регулюється якимись твердими нормами й межами. Мовні такти в прозі, як правило, не рівномірні: один – довший, інший – коротший.
Рима (гр. rhythmos – мірність, сумірність, узгодженість) – суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в середині віршового рядка. Це співзвучність закінчень слів у віршових рядках, яка охоплює останній наголошений голосний і наступні за ним звуки.
Жанр казки близький до оповідання, проте має свої специфічні риси, які відрізняють його від оповідання.
Казку “Цар Плаксій та Лоскотон” письменник написав за одну ніч, а вже наступного дня читав своєму синові, першому ” критикові”.
Казки В. Симоненка дуже цікавлять дітей, бо написані “вони з великою любов’ю. Казка “Цар Плаксій та Лоскотон” написана віршованою, ритмічною мовою, схожою на пісенну.
Герої казок часто змальовуються за допомогою протиставлення. У казці В. Симоненка протиставляються цар Плаксій і веселий Лоскотон.
ПРИКЛАД ТВОРУ
Ще з дитинства Василь Симоненко був вражений прекрасними казками своєї бабусі. Можливо, саме тому він і написав такі дивовижно чудові й повчальні казки для дітей, однією з яких стала казка “Цар Плаксій і Лоскотон”, своєрідність якої полягає не тільки в її змісті, але й у тому, що вона написана у віршованій формі.
У своїй поетичній казці поет зображує два протилежні характери: свавільний жорстокий цар Плаксій та веселий улюбленець народу Лоскотон.
Цар Плаксій зображений В. Симоненком у сатиричному ключі:
Був на троні цар Плаксій,
Голова його мов бочка,
Очі – ніби кавуни.
В Плаксія було три дочки
І плаксивих три сини.
Старша звалася Нудота,
Середульшенька – Вай-Вай,
Третя донечка – Плакота,
Всі сльозливі через край.
А цареві три сини
Так і звались – Плаксуни.
Отака була сім’я
У царя у Плаксія.
Зображуючи царство Плаксія, поет використовує дуже веселі назви: Плаксій, Плаксоград, Нудота, Плаксота, Вай-Вай, Лоскотон. Тобто імена героїв, як це часто буває в казках, говорять про характер кумедних персонажів. Плаксій викликає в читача огиду й жалість, сміх, бо ж саме цей сміх він вирішив відібрати в людей, а от Лоскотон не може не подобатися тим, що сильний у своїй правоті, він розуміє проблеми простого люду, уміє розрадити у скрутні часи. Мабуть, тому народ відразу рятує його з халепи. Лоскотон повертає народові його віру в себе, віру у свою силу й непереможність.
Казка навчає нас тому, що сильніший не той, хто цар, а той, хто має багато друзів, за кого народ. Твір В. Симоненка має реальну основу, прототипами героїв стали реальні люди, а творчість поета залишилась нам у спадок і сьогодні вчить нас бути людьми, цінувати радість життя, справжніх друзів, уболівати за долю своєї Батьківщини. Автор закликає нас замислитися над призначенням кожної людини на землі.