СМІХ І СЛЬОЗИ, БІЛЬ І ЩАСТЯ (за твором В. Симоненка “Цар Плаксій і Лоскотом”)

СМІХ І СЛЬОЗИ, БІЛЬ І ЩАСТЯ (за твором В. Симоненка “Цар Плаксій і Лоскотом”)

ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ

Варіант 1

1. Творчість В. Симоненка для дітей.

2. Плаксій і Лоскотон – вічні недруги.

3. Радісна сила народу.

Варіант 2

1. Правда й вигадка у творах В. Симоненка.

2. Сміх, що завжди перемагає.

3. Повчальна сила твору поета.

ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ

Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас,

То чому досягає його так мало людей?

О, де тому, що їм важко керувати душею,

І тому що не навчилися приборкувати пориви.

Звивистими

стежками, горбами і через глибокі рови

Мчить недосвідчений вершник,

Якщо він погано править конем.

Григорій Сковорода

Бо не такі вже гіркі сльози – спільні.

Коли ж на довгому шляху прийдеться

Мені почути співи гучні, вільні, –

В моїй душі для них луна знайдеться.

Сховаю я тоді журбу свою

І пісні вільної жалем не отрую.

Леся Українка

ЦИТАТИ З ТЕКСТУ

“Там, де гори і долини,

Де гуляє вітровій, –

Там цвіте краса-країна

З дивним ім’ям Сльозолий.

І колись в країні тій

Був на троні цар Плаксій,

Голова його мов бочка,

Очі

– ніби кавуни.

В Плаксія було три дочки

І плаксивих три сини.

Старша звалася Нудота,

Середульшенька – Вай-Вай,

Третя донечка – Плакота,

Всі сльозливі через край.

А цареві три сини

Так і звались – Плаксуни.

Отака була сім’я

У царя у Плаксія”.

“Хай із ними день при дні

Плачуть всі в країні діти,

Бо сміятись і радіти

У моєму царстві – ні!

Хто всміхнеться – в часі тім

Я його негайно з’їм!”

“Жив у мандрах і митарстві

Добрий дядько Лоскотон.

Він приходив кожний вечір –

Хай чи дощ іде, чи сніг –

До голодної малечі

І усім приносив сміх”.

“Так веселий Лоскотон

Розвалив поганський трон.

Сам же він живе й понині,

Дітям носить щирий сміх

В розмальованій торбині,

В пальцях лагідних своїх”.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Віршована мова, на відміну від прозової, ритмічно організована. Ритм властивий багатьом явищам і процесам і означає рівномірну послідовність певних рухів, ударів, дій. Велике значення має ритм і в різних видах мистецтва, зокрема в музиці й літературі.

Елементи ритму є і в прозовій мові, але тут вони незначні. Вони випливають із вимог вимови в поєднанні із змістовим і синтаксичним поділом мови. Поділ прозової мови на частини (мовні такти) не регулюється якимись твердими нормами й межами. Мовні такти в прозі, як правило, не рівномірні: один – довший, інший – коротший.

Рима (гр. rhythmos – мірність, сумірність, узгодженість) – суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в середині віршового рядка. Це співзвучність закінчень слів у віршових рядках, яка охоплює останній наголошений голосний і наступні за ним звуки.

Жанр казки близький до оповідання, проте має свої специфічні риси, які відрізняють його від оповідання.

Казку “Цар Плаксій та Лоскотон” письменник написав за одну ніч, а вже наступного дня читав своєму синові, першому ” критикові”.

Казки В. Симоненка дуже цікавлять дітей, бо написані “вони з великою любов’ю. Казка “Цар Плаксій та Лоскотон” написана віршованою, ритмічною мовою, схожою на пісенну.

Герої казок часто змальовуються за допомогою протиставлення. У казці В. Симоненка протиставляються цар Плаксій і веселий Лоскотон.

ПРИКЛАД ТВОРУ

Ще з дитинства Василь Симоненко був вражений прекрасними казками своєї бабусі. Можливо, саме тому він і написав такі дивовижно чудові й повчальні казки для дітей, однією з яких стала казка “Цар Плаксій і Лоскотон”, своєрідність якої полягає не тільки в її змісті, але й у тому, що вона написана у віршованій формі.

У своїй поетичній казці поет зображує два протилежні характери: свавільний жорстокий цар Плаксій та веселий улюбленець народу Лоскотон.

Цар Плаксій зображений В. Симоненком у сатиричному ключі:

Був на троні цар Плаксій,

Голова його мов бочка,

Очі – ніби кавуни.

В Плаксія було три дочки

І плаксивих три сини.

Старша звалася Нудота,

Середульшенька – Вай-Вай,

Третя донечка – Плакота,

Всі сльозливі через край.

А цареві три сини

Так і звались – Плаксуни.

Отака була сім’я

У царя у Плаксія.

Зображуючи царство Плаксія, поет використовує дуже веселі назви: Плаксій, Плаксоград, Нудота, Плаксота, Вай-Вай, Лоскотон. Тобто імена героїв, як це часто буває в казках, говорять про характер кумедних персонажів. Плаксій викликає в читача огиду й жалість, сміх, бо ж саме цей сміх він вирішив відібрати в людей, а от Лоскотон не може не подобатися тим, що сильний у своїй правоті, він розуміє проблеми простого люду, уміє розрадити у скрутні часи. Мабуть, тому народ відразу рятує його з халепи. Лоскотон повертає народові його віру в себе, віру у свою силу й непереможність.

Казка навчає нас тому, що сильніший не той, хто цар, а той, хто має багато друзів, за кого народ. Твір В. Симоненка має реальну основу, прототипами героїв стали реальні люди, а творчість поета залишилась нам у спадок і сьогодні вчить нас бути людьми, цінувати радість життя, справжніх друзів, уболівати за долю своєї Батьківщини. Автор закликає нас замислитися над призначенням кожної людини на землі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

СМІХ І СЛЬОЗИ, БІЛЬ І ЩАСТЯ (за твором В. Симоненка “Цар Плаксій і Лоскотом”)