Твір оспівує діяння великого князя Київського Володимира, онука Ігоря, сина Святослава, “про мужність і хоробрість якого… слух пройшов по багатьох сторонах…” Володарював він у Руській землі, що відома в усьому світі. Князь Володимир народився “славним од славних, благородним од благородних” і, “дійшовши літ і снаги”, став єдинодержцем своєї землі та підкорив собі сусідні землі. Коли Володимир мудро і справедливо правив у Києві, “глянуло на нього всемилостиве око благого Бога” і зажадав він стати християнином і підданих
своїх до християнства навернути. Охрестившись, прийняв християнське ім’я Василій. Невдовзі відбулося хрещення всієї Київської держави і “слово євангельське землю осіяло”. Рушились ідольські капища, крушились ідоли, з’явилися замість них ікони святих. У всій своїй пишноті постали святі церкви, де славословили Господа пастирі духовні – єпископи, священики та диякони. Усі люди, малі й великі, наповнили храми, проголошуючи хвалу Ісусу Христу: “Великий єси, Господи, і чудесні діла твої, Боже наш! Слава тобі!” Як же не похвалити за все це чесного і славного між земних владик “премужнього
Василія? Адже завдяки йому люди пізнали Господа і збулися “облуди ідольської”. Заслуга його тим більша, що він, ніколи не бачивши Христа і його апостолів та вчинених ними чудес, поклонився розп’ятому і до сили Божої прилучився. Тому без вагань і сумнівів люди назвали Володимира блаженним. Подібний він до імператора Константина Великого. Той утвердив християнську віру серед еллінів і римлян, Володимир же – по всій Київській Русі. Отже він “однакової слави і честі достойний”. Добрим свідком благочестя великого князя Київського є зведена ним церква Святої Богородиці Марії, де згодом його самого було поховано. Вельми добрим свідком став також син Володимира Георгій, який довершив незакінчене батьком. Він збудував святий Храм Божій Премудрості, прикрасивши його “золотом, і сріблом, і камінням дорогим…” Храм цей став “дивом і славою на всі навколишні країни”. Немає рівного йому “по всій півночі земній од сходу до заходу”. Ярослав Мудрий звеличив славний Київ і доручив його Святій Богородиці. Матері Божій звів він Церкву Благовіщення на великих воротах, аби “благословлення… було і городу сьому”.
