“Слово про похід Ігорів” – велична пам’ятка генію нашого народу – Олена Акульшина
Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року
Автор: Олена Акульшина
“Слово про похід Ігорів” – велична пам’ятка генію нашого народу
Автор “Слова про Ігорів похід” був
Великим українським патріотом.
І. Огієнко
Події, змальовані в поемі, відбувалися 1185 р., коли князь Ігор повів своє військо на половців, цю цінну для української культури пам’ятку було знайдено 1795 р. графом Мусіним-Пушкіним далеко від української землі. У “Слові” реально змальовано суспільне та політичне життя Київської Русі: епоха роздробленості,
Половецькі орди нападали на руські землі, грабували людей, палили села, молодих і дужих забирали в поло. Роздріблені князівства не могли протистояти згуртованій силі половців, і Новгород-Сіверський князь Ігор навесні 1185 р., незважаючи на затемнення сонця, яке віщувало поразку, виступив сам проти ворога. Молодому князеві так кортіло слави! Та лише перші дні тішили його, а вже на третій день військо було розбито, а сам Ігор потрапив у полон, що було для нього найстрашнішим. Перед походом князь звернувся до своєї дружини з такими палкими словами: “Браття і дружино! Лучче
Коли читаємо поему, в уяві постають і мужні воїни, і безстрашний князь Ігор. На території Харківської області він зазнав поразки, поблизу Харкова рухалася дружина князя: з високо піднятими стягами з півночі на південь, а поверталася з низько опущеними головами купка вцілілих воїнів із півдня на північ.
Інший князь, змальований у “Слові”, – Всеволод – теж хоробрий воїн, завжди в гущі бою. Він із винятковою теплотою ставився до дружини та нагадував билинного героя. Мужністю Ігоря та Всеволода захоплюється Святослав: “Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в одвазі загартовані”. Широко відоме в історії та літературі “золоте слово” Святослава, що стало символом об’єднанням Русі.
З давніх-давен образ Ярославни привертає увагу поетів, прозаїків, художників своєю нерозкритою таємницею жіночості, вірності своєму єдиному судженому. Згадаймо Шевченків переспів “Плач Ярославни”, Половчиху у “Вершниках” Ю. Яновського, дівчину, “що просто вміла чекати” у вірші К. Симонова.
Центральне місце в системі образів посідає образ Русі, автор окидає оком усю Руську землю, розмірковує над її минулим і майбутнім, над причинами занепаду, засуджує легковажність Ігоря та наголошує, що лише в спільній боротьбі, об’єднаними зусиллями всіх князів можна розгромити ворогів та досягти розквіту держави. Великого значення у творі надається природі, вона бере участь у подіях, то прискорюючи їхній хід, то попереджаючи про небезпеку. Природа ніби співчуває русичам, допомагає Ігореві втекти з полону, саме до сил природи звертається й Ярославна, шукаючи підтримки. Треба вміти читати книгу природи, і вона допоможе, якщо ми будемо її берегти.
Декілька століть минуло з часу написання “Слова про похід Ігорів”, багато дослідників і далі вивчає його. Було зроблено десятки перекладів і переспівів, його було введено до шкільної програми, бо високі ідеали, що несе в собі цей твір до нас через віки, не повинні відходити в архіви пам’яті людської, а й далі виховувати нові покоління в дусі патріотизму, сміливості, вірності, величі й краси.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)