Образи руських князів у творі

З ДАВНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Образи руських князів у творі

В центрі уваги давньоруського епосу – воїн. Це цілком зрозуміло: Держава лише формувалася, часто за рахунок військових походів, коли відвойовувалися землі пращурів, коли виникала необхідність ці землі захищати.

Основний тягар військових походів падав на плечі простого воїна, але найбільшу цінність у поході становили воїни, які могли спланувати тактику і стратегію бою, повести за собою інших, використати свій військовий талант заради загальної справи. Серед таких – князь

Ігор. Найбільшу увагу автор “Слова…” приділяє саме йому.

Для автора князь – справжній лицар, який вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон, ставить на перше місце почуття воїнської честі. Ігор молодий, запальний та відважний. Але він через свою молодість необачний: нехтує попередженням – сонячним затемненням.

Герой не корисливий: Ігор із всієї здобичі після першої перемоги над половцями взяв для себе тільки бойові знаки ворога. Князь сповнений благородства. Наприклад, під час вирішальної битви він в розпалі бою “заворачает” полки на допомогу брату Всеволоду.

Автор

ставиться до Ігоря з любов’ю і симпатією, називає його соколом, сонцем. Коли Ігор потерпів поразку, смутком охоплює всю природу, всю Русь, що є доказом співчуття автора Ігорю, отже, симпатії. Виявляє автор своє співчуття до князя, й розповідаючи про втечу і повернення Ігоря з полону.

Однак автор і засуджує егоїстичну політику Ігоря, яка вела до міжусобиць, що підривали міць Батьківщини, її благополуччя: “Се моє, а то моє же”. Саме подібна позиція лежить в основі поведінки і характеру Ігоря: вона привела його до поразки і полону, наповнила “Кіев тугою, а Чернигов напастьми” і “тоска розлияся по Руской земли”. Гірка поразка Ігоря – це розплата за його егоїзм і самовпевненість.

Заслуга автора в тому, що він зобразив князя Ігоря не як ідеал, а як звичайну людину – з її мужністю, безстрашністю і з її вадами. Саме цим приваблює персонаж і автора, і читачів.

Такий самий підхід застосовує автор, зображуючи князя Всеволода.

Автор явно симпатизує герою, бачить в ньому сміливого воїна, здатного захистити рідну землю. Підносячи його мужність, винахідливість, благородство, автор в той же час засуджує героя за безросудливість, необачність, егоїзм.

Дуже важливим образом твору є Князь Святослав.

Святослав у “Слові…” змальовується як глава всієї Руської держави, мудрий державний діяч і організатор захисту Вітчизни, талановитий воєначальник, який в XII столітті зумів об’єднати Русь і розгромити половецьке військо.

Автор “Слова…” ідеалізує Святослава, змальовує його як основного виразника загальноруської єдності, як втілення ідеї необхідності спільних дій проти половців. Ця патріотична ідея знайшла найсильніший вияв у “золотому слові” Святослава.

В “Слові…” є й образи інших князів. Автор називає імена Романа Волинського, Рюрика Ростиславовича, Всеволода Суздальського, Ярослава Осмомисла Галицького та інших. Кожен з них характеризується дуже стисло, але автору вдається підкреслити їх індивідуальні особливості. Він розповідає більше про позитивні риси князів, ніж про негативні, гіперболізує їх військові подвиги, їхню могутність і славу. Наприклад, про велику кількість воїнів і зброї князів автор повідомляє так: Всеволод Суздальський може Волгу веслами розкропити, а Дон шоломом випити, Ярослав Осмомисл, батько Ярославни, сильніший від угорського короля. У цій гіперболізації автор передає свої мрії про сильну владу на Русі, про необхідність спільного захисту Руської землі.

Отже, образи князів, з симпатією змальовані автором “Слова…”, свідчать про його прагнення звеличити не лише руську землю, а й тих, хто її захищає.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Образи руських князів у творі