Скорочено “Жінка в пісках” Кобо по главах – Частина 1

Один раз у серпні людин відправляється в триденну відпустку, щоб поповнити свою колекцію комах рідкими видами, які водяться в пісках. Він добирається на поїзді до станції S, пересаджується на автобус і, зійшовши на кінцевій зупинці, іде далі пішки. Він мине Село і йде піщаною дорогою убік моря. Дорога стає всі крутіше, і навкруги вже не видно нічого, крім піску. Людина міркує про пісок: цікавлячись комахами, які в ньому водяться, він вивчав і літературу про пісок і переконався в тім, що пісок – дуже цікаве явище

Продовжуючи шлях, він раптом

виявляється в краю піщаної ями, на дні якої коштує халупа. Він бачить старого й запитує його, де тут можна переночувати. Старий, з’ясувавши попередньо, що приїжджий – учитель по професії

А не інспектор із префектури, приводить його до однієї з ям. Чоловік спускається туди по мотузковим сходам. Його привітно зустрічає молода жінка – господарка вбогої халупи. Вона годує й напуває гостя, але на питання, чи не можна вимитися, відповідає, що воду привезуть тільки післязавтра.

Чоловік упевнений, що післязавтра його вже тут не буде. “Хіба?” – дивується жінка

Халупа потопає в піску, пісок проникає

всюди, і жінка тримає над головою чоловіка паперовий парасоль, коли той їсть, щоб пісок не потрапив у їжу, але пісок однаково відчувається в роті, скрипить на зубах, просочуючись потім, пісок налипає на тіло. Жінка розповідає, що під час торішнього тайфуну її чоловіка й дочка засипало піском, так що тепер вона зовсім одна. Ночами їй доводиться відгрібати пісок, щоб будинок не засипало. Нагорі знають, що в її будинку з’явився чоловік: їй спускають на мотузці ще одну лопату й бідони. Чоловік усе ще нічого не розуміє…

Жінка збирає пісок у бідони, висипає його біля того місця, де висить мотузкові сходи, потім спускають кошика, і бідони піднімаються нагору. Відгрібати пісок легше вночі, коли він вологий, удень він такий сухий, що відразу обвалюється. Чоловік допомагає жінці. Жінка пояснює чоловікові, що пісок не відпочиває й не дає відпочинку

Чоловік обурений: виходить, жителі села живуть тільки для того, щоб відгрібати пісок. На його думку, так жити безглуздо, цей спосіб життя, вибраний добровільно, не викликає в ньому навіть співчуття. Він довго не в силах заснути, думаючи про пісок і чуючи, як жінка продовжує відгрібати його. Прокинувшись, він виявляє, що жінка спить у вогнища зовсім оголена, обернувши особу рушником, щоб захиститися від піску. Чоловік хоче непомітно піти, але бачить, що мотузкові сходи зникли: ті, хто приходили вночі піднімати пісок, віднесли неї. Чоловік почуває себе вловушке.

Йому здається, що просто відбулася якась помилка. Чоловік починає копати, але пісок відразу обсипає, чоловік продовжує копати – і раптово долілиць спрямовується лавина піску, що придавлює його. Він непритомніє. Жінка доглядає за ним: імовірно, він занедужав тому, що довго працював під прямими сонячними променями

Він перебуває в ямі вже тиждень, напевно, товариші по службі подали заяву про його розшук. Він уявляє собі, як вони обговорюють, куди він міг зникнути. Чоловік причиняється важко хворим: він хоче, щоб і жінка, і ті, хто засадили його в цю яму, упевнилися, нарешті, що він для них – не помічник, а тягар, і самі постаралися від нього позбутися

Він ніяк не може зрозуміти сенс життя жінки. Він говорить їй про те, як приємно гуляти, але вона не бачить у цьому радості: “без справи ходити – тільки зрячи утомлюватися…” Чоловік вирішує зробити ще одну спробу вибратися з ями. Уночі, коли жінка відгрібає пісок, він зненацька накидається на неї й зв’язує. Коли приходять люди з кошиками й спускають у яму мотузку, чоловік хапається за неї й вимагає, щоб його підняли, якщо хочуть допомогти жінці

Вони починають піднімати його, але незабаром відпускають мотузку, і він падає на дно ями, а вони тим часом висмикують мотузку в нього з рук і йдуть. У яму спускають пакет із трьома пачками сигарет і сулія з горілкою. Чоловік сподівається, що це стан швидкого звільнення. Однак жінка пояснює йому, що всім чоловікам раз у тиждень видається тютюн і горілка. Чоловік любопытствует, чи не забрідали в село такі, як він, що заблудилися на своєму шляху

Жінка розповідає, що кілька людей випадково потрапили в село, один незабаром умер, іншої живе дотепер, утекти нікому не вдалося. “Я стану першим!” – говорить чоловік. Заглянувши в бак, чоловік бачить, що скінчилася вода

Він розуміє: її не привезли, щоб зломити його опір; мучення жінки нікого не хвилюють. Чоловік звільняє жінку від пута з умовою, що без його дозволу вона не візьме в руки лопату. Він вистачає лопату й ударяє об стіну: він хоче зруйнувати будинок, щоб змайструвати з уламків сходи. Бачачи, що стіна гнила (виявилося, що жінка була права, коли говорила, що пісок гноїть дерево), він вирішує використовувати для цієї мети не дошки, а поперечні балки

Жінка повисає в нього на руці й намагається вирвати лопату. Боротьба за лопату кінчається любовною сценою. Чоловік розуміє: ворожнеча з жінкою марна, він може домогтися чого-небудь тільки гарним-гарній-по^-гарному. Він просить її зв’язатися з тими, хто привозить воду, і сказати, щоб їм негайно неї доставили

Жінка відповідає, що, як тільки вони почнуть працювати, нагорі про це довідаються – з пожежної вишки завжди хто-небудь дивиться в бінокль, – і тоді їм відразу привезуть воду. Чоловік береться за лопату. Коли їм спускають цебро з водою, він говорить старому, що коштує нагорі, що його товариші по службі оголосять розшук і тоді тим, хто насильно втримує його тут, не поздоровится. Але старий заперечує, що раз його не знайшли за десять днів, то не знайдуть і надалі.

Чоловік обіцяє свою допомогу в тім, щоб полегшити положення місцевих жителів, у нього є зв’язку, і він може почати кампанію в пресі, але його слова не роблять ніякого враження, старий іде, не дослухавши. У вільний час чоловік нишком робить мотузку. Закінчивши її, він прикріплює до неї замість гака ножиці й надвечір, коли жінка відсипається перед нічною роботою, закидає мотузку на мішки, які служать шківом при спуску цебер з водою й підйомі кошиків з піском. Ножиці впиваються в мішок, і чоловікові вдається вибратися з ями. Це відбувається на сорок шостий день його “висновку”.

Щоб його не заметали з пожежної вишки, він вирішує сховатися й почекати до заходу сонця. Як тільки сонце зайде, йому потрібно швидко пройти через село – до того, як переносники кошиків з піском приступляться до роботи. Чоловік збивається з дороги: думаючи, що минув село, воно зненацька виявляє її перед собою. Він у страху біжить через село. За ним мчаться собаки

Щоб захиститися від них, чоловік вертить над головою мотузку з ножицями на кінці й зачіпає випадково, що підкрутилися дітей. У погоню за чоловіком спрямовуються жителі села. Ноги його раптом тяжчають і починають погодити впеске.

Поринувши в пісок майже до стегон, він благає переслідувачів урятувати його. Троє чоловіків, прикріпивши до підошов дошки, наближаються до нього й починають відкопувати довкола нього пісок. Витягшись його, вони оселяють його назад у яму. Усе, що було раніше, починає здаватися йому давньою давниною. Наступає жовтень. Жінка низає намиста й збирає гроші для першого внеску за приймач. Чоловік спорудив невеликий полог з полиэтилена, щоб під час сну на них не сипався пісок, і придумав пристосування для варіння риби в гарячому піску

Він перестає читати газети й незабаром забуває про їхнє існування. Жінка розповідає, що жителі села таємно продають пісок на будівництво за півціни. Чоловік обурюється: адже коли фундамент або гребля розваляться, кому полегшає від того, що пісок був дешевий або навіть даровою

Він пробує домовитися з переносниками піску про прогулянку, ті замість вимагають, щоб він у них на очах зайнявся з жінкою любов’ю. Жінка відмовляється робити це при свідках, але чоловікові так хочеться вибратися з ями, що він накидається на неї й намагається згвалтувати. Жінка пручається

Чоловік просить її хоча б прикинутися, але вона з несподіваною силою б’є його. Чоловік зауважує, що на дні барила, що він хотів використовувати як принаду для ворон, скапливается вода. Він знову й знову міркує про властивості піску. Після довгої жорстокої зими приходить весна, У будинку з’являється приймач. Наприкінці березня жінка почуває, що вагітно, але через два місяці в неї трапляється викидень. Її відвозять вбольницу.

Мотузка, на якій неї піднімають із ями, залишається висіти. Чоловік піднімається наверх, дивиться вслід пікапу, що відвозить жінку. Він зауважує, що в ямі в зробленому їм пристрої для збори води відійшла планка, і поспішає спуститися, щоб виправити поломку. Мотузкові сходи в його розпорядженні, так що немає потреби поспішати із втечею. Через сім років після зникнення чоловіка з’являється оголошення про його розшук, а оскільки на нього ніхто не відгукується, ще через півроку суд видає постанову вважати його померлим