Скорочено “Закоханий диявол” Казота по главах – Частина 1

Соберано запросив юнака пообідати в суспільстві двох своїх друзів. Після трапези вся компанія відправилася до руїн Портичи. У печері зі склепінною стелею фламандець начертала тростиною коло, вписав у нього якісь знаки й назвав формулу заклинання. Потім усе вийшли, і дон Альвар залишився один. Йому було не по собі, однак він боявся прослыть порожнім фанфароном і тому виконав всі приписання, тричі назвавши ім’я Вельзевула. Раптово під зводом розгорнуло вікно, заюшив потік сліпучого світла й здалася огидна голова верблюда з величезними вухами

Роззявивши

впасти, примара вопросил по-італійському: “Що ти хочеш?” Дон Альвар ледь не втратився почуттів при звуках страшного голосу, але зумів опанувати собою й заговорив таким наказовим тоном, що диявол збентежився. Дон Альвар наказав йому з’явитися в більше належному вигляді – наприклад, у вигляді собаки. Тоді верблюд витягнув шию до самої середини печери й виплюнув на підлогу маленького білого спанієля із шовковистою вовною. Це була сучка, і юнак дав їй ім’я Бьондетта.

За наказом Альвара був накритий багатий стіл. Бьондетта спочатку стала в образі музиканта-віртуоза, а потім –

чарівного пажа. Соберано і його супутники не могли сховати здивування й переляку, однак зухвала впевненість молодого офіцера трохи заспокоїла їх. Потім до руїн подали розкішну карету

По дорозі в Неаполь Бернадильо (так кликали одного із друзів Соберано) висловив припущення, що дон Альвар уклав дивну угоду, тому що нікому й ніколи не прислужували з такою люб’язністю. Юнак промовчав, але відчув неясну тривогу й вирішив якомога швидше позбутися від свого пажа. Отут Бьондетта стала волати до почуття честі: іспанський дворянин не може вигнати в настільки пізню годину навіть знехтувану куртизанку, не говорячи вуж про дівчину, що усім для нього пожертвувала. Дон Альвар поступився: відмовившись від послуг мнимого слуги, він роздягнувся й ліг, але особа пажа ввижалося йому всюди – навіть на полозі ліжка. Марне нагадував він собі про потворну примару – мерзенність верблюда лише оттеняла принадність Бьондетты.

Від цих тяжких міркувань ліжко підломилося, і юнак упав на підлогу. Коли перелякана Бьондетта кинулася до нього, він наказав їй не бігати по кімнаті босоніж і в одній сорочці – так недовго й простудитися. Ранком Бьондетта зізналася, що полюбила Альвара за доблесть, виявлену перед особою жахливого бачення, і прийняла тілесну оболонку, щоб з’єднатися зі своїм героєм. Йому загрожує небезпека: наклепники хочуть оголосити його некромантом і віддати в руки відомого судилища

Їм обом потрібно бігти з Неаполя, однак колись він повинен вимовити магічну формулу: прийняти служіння Бьондетты й взяти її під своє заступництво. Дон Альвар промурмотав підказані йому слова, і дівчина викликнула, що стане счастливейшим створенням на світі. Юнакові довелося упокоритися з тим, що демон взяв на себе всі дорожні витрати

По дорозі у Венецію дон Альвар упав у якесь заціпеніння й опам’ятався вже в апартаментах кращого готелю міста. Він відправився до банкіра своєї матері, і той негайно вручив йому двісті цехінів, які дена Менсия надіслала через конюшого Мигеля Пимиентоса. Альвар розкрив листа: мати скаржилася на здоров’я й на сыновнее неуважність – про гроші ж по властивій їй доброті ні словом не згадала. З полегшенням повернувши борг Бьондетте, юнак поринув у вихор міських розваг – він усіляко прагнув бути подалі від джерела своєї спокуси. Пристрастю дона Альвара була гра, і все йшло добре, поки щастя не змінило йому – він програвся вщент.

Бьондетта, помітивши його прикрість, запропонувала свої послуги: скрепя серце, він скористався її пізнаннями й застосував одну простеньку комбінацію, що виявилася безпомилковою. Тепер Альвар був завжди при грошах, але тривожне почуття повернулося – він не був упевнений, що зуміє видалити від себе небезпечний дух. Бьондетта постійно стояла в нього перед очами. Щоб відволіктися від думок про неї, він став проводити час у суспільстві куртизанок, і найвідоміша з них незабаром закохалася в нього до божевілля. Альвар щиро намагався відповісти на це почуття, оскільки жадав звільнитися від своєї таємної пристрасті, але все було марне – Олимпия швидко зрозуміла, що в неї є суперниця

За наказом ревнивої куртизанки за будинком Альвара встановили спостереження, а потім Бьондетта одержала анонімного листа з погрозами. Альвар був уражений навіженством своєї коханки: якби Олимпия знала, кому загрожує смертю! По незрозумілій для нього самого причині він ніколи не міг назвати цю істоту справжнім ім’ям

Тим часом Бьондетта явно страждала від неуважності Альвара й виливала свої томління в музичних імпровізаціях. Підслухавши її пісню, Альвар вирішив негайно виїхати, тому що мара ставала занадто небезпечним. Вдобавок йому здалося, начебто за ним стежить Бернадильо, що ніколи супроводжував його в руїни Портичи. Носії понесли речі Альвара в гондолу, Бьондетта йшла слідом, і в цей момент жінка в масці нанесла їй удар кинджалом

Другий убивця з лайкою відіпхнув гондольєра, що сторопів, і Альвар довідався голос Бернадильо. Бьондетта минала кров’ю. Поза собою від розпачу, Альвар волав про помсту. З’явився хірург, притягнутий лементами. Оглянувши поранену, він оголосив, що надії немає. Юнак немов втратився розуму: обожнена Бьондетта стала жертвою його безглуздого упередження – він приймав неї за оманну примару й свідомо піддав смертельної небезпеки

Коли змучений Альвар нарешті задрімав, йому привиділася мати: начебто він іде разом з нею до руїн Портичи, і раптово хтось штовхає його в прірву – це була Бьондетта! Але отут інша рука підхопила його, і він опинився в обіймах матері. Альвар прокинувся, задихаючись від жаху. Безсумнівно, цей моторошний сон був плодом розстроєної уяви: тепер уже не можна було сумніватися, що Бьондетта – істота із плоті й крові

Альвар заприсяг дати їй щастя, якщо вона все-таки виживе. Через три тижні Бьондетта опам’яталася. Альвар оточив її самою ніжною турботою. Вона швидко поправлялася й розцвітала з кожним днем. Нарешті він насмілився поставити запитання про страшне бачення в руїнах Портичи.

Бьондетта затверджувала, що це була хитрість некромантов, що замислили принизити й поневолити Альвара. Але сильфіди, саламандри й ундини, піднесені його сміливістю, вирішили зробити йому підтримку, і Бьондетта стала перед ним в образі собачки. Їй було дозволено прийняти тілесну оболонку заради сполучника з мудрецем – вона добровільно стала жінкою й виявила, що в неї є серце, що цілком належить коханому. Однак без підтримки Альвара вона приречена стати самою нещасною істотою на світі. Місяць пройшов в упоительном блаженстві

Але коли Альвар сказав, що для одруження йому потрібно випросити материнське благословення, Бьондетта обрушилася на нього з докорами. Пригноблений юнак вирішив проте відправитися в Эстремадуру. Бьондетта нагнала його біля Туріна. За її словами, негідник Бернадильо осмілів після від’їзду Альвара й обвинуватив неї в тім, що вона – злий дух, винний у викраденні капітана квардии короля Неаполітанського. Усе в жаху відвернулися від її, і їй на превелику силу вдалося вирватися з Венеції

Альвар, сповнений каяття, все-таки не відмовився від думки відвідати матір. Здавалося, усе перешкоджало цьому наміру: карета постійно ламалася, стихії бушували, коні й мули по черзі приходили в шаленство, а Бьондетта повторювала, що Альвар хоче погубити їх обох. Неподалік від Эстремадуры юнакові попалася на очі Берта, сестра його годувальниці. Ця чесна поселянка сказала йому, що дена Менсия перебуває при смерті, тому що не змогла перенести звісток про жахливе поводження сина

Незважаючи на протести Бьондетты, Альвар наказав гнати в Маравильяс, але отут у карети знову лопнула вісь. На щастя, поблизу виявилася ферма, що належала герцогові Медині Сидонии. Орендар Мазке привітно зустрів несподіваних гостей, запросивши їх взяти участь у весільному бенкеті. Альвар вступив у бесіду із двома циганками, які обіцяли розповісти йому багато цікавого, але Бьондетта зробила всі, щоб перешкодити цьому розмові

Уночі трапився неминуче – юнак, розчулений слізьми коханої, не зумів вивільнитися зі сладостных обіймів. Ранком щаслива Бьондетта попросила не називати її більше ім’ям, що дияволові не личить – відтепер визнань у любові чекає Вельзевул. Вражений Альвар не зробив ніякого опору, і ворог роду людського знову опанував ним, а потім став перед ним у своєму справжньому виді – замість чарівного личка на подушці з’явилася голова огидного верблюда. Чудовисько з мерзенним реготом висунуло нескінченно довгу мову й страшний голос вопросило по-італійському: “Що ти хочеш?

” Альвар, замруживши ока, кинувся ниць на підлогу. Коли він опам’ятався, світило яскраве сонце. Фермер Мазке сказав йому, що Бьондетта вже виїхала, щедро розплатившись за них обох. Альвар сіл вкарету.