Скорочено Хмари Аристофана
В Афінах самим знаменитим філософом був Сократ. За свою філософію він потім поплатився життям: його залучили до суду й стратили саме за те, що він занадто багато ставив під сумнів, розкладав (нібито) вдачі й цим послабляв державу. Але до цього було поки ще далеко: спершу його тільки вивели в комедії. При цьому приписали йому й таке, чого він ніколи не говорив і не думав і проти чого сам сперечався: на те й комедія. Комедія називалася “Хмари”, і хор її складався із Хмар – покривала, що розвіваються, і чомусь довгі носи. Чому “Хмари”?
Тому
Тоді чому б не із хмар, які щохвилини міняють обриси? Стало бути, Хмари – це і є нові боги нових філософів. До Сократа це відношення не мало: він саме мало цікавився походженням світобудови, а більше – людськими вчинками, гарними й дурними.
Але комедії це було однаково. Людські вчинки – теж справа небезпечне Батьки й діди не замислювалися
От це й турбувало афінських громадян; от про цьому й написав Аристофан комедію “Хмари”. Живе в Афінах міцний мужик по ім’ю Стрепсиад, а в нього є син, молодий чепурун: тягнеться за знаттю, захоплюється стрибками й розоряє батька боргами Батькові й спати невмоготу: думки про кредиторів гризуть його, як блохи. Але дійшло до нього, що завелися в Афінах якісь нові мудреці, які вміють доказами неправду зробити правдою, а правду – неправдою. Якщо повчитися в них, те, може бути, і вдасться на суді відбитися від кредиторів? І от на старості років Стрепсиад відправляється вчитися.
От будинок Сократа, на ньому вивіска: “Мислильня”. Учень Сократа пояснює, якими тут займаються тонкими предметами. От, наприклад, розмовляв учень із Сократом, куснула його блоха, а потім перестрибнула й куснула Сократа.
Чи далеко вона стрибнула? Це як уважати: людські стрибки ми міряємо людськими кроками, а блошині стрибки треба міряти блошиними. Довелося взяти блоху, віддрукувати її ніжки на воску, виміряти її шажок, а потім цим шажком вимерить стрибок. Або от ще: комар дзижчить гортанню або задницей? Тіло його трубчасте, літає він швидко, повітря влітає в рот, а вилітає через зад, от і виходить, що задницей.
А це що таке? Географічна карта: геть подивися, цей кружок – Афіни. “Дарма не повірю: в Афінах що ні крок, то сперечальники й крючкотвори, а в кружку цьому жодного не видно”. От і сам Сократ: висить у гамаку над самої кришею. Навіщо?
Щоб зрозуміти світобудову, потрібно бути ближче кзвездам. “Сократ, Сократ, заклинаю тебе богами: навчи мене таким мовленням, щоб боргів не платити!” – “Якими богами? У нас боги нові – Хмари”. – “А Зевс?
” – “Навіщо Зевс? У них і грім, у них і блискавка, а замість Зевса їх жене Вихор”. – “Як це – грім? ” – “А от як у тебе дурне повітря в животі буркоче, так і в хмарах буркоче, це і є грім”. – “А хто ж карає грішників?
” – “Так хіба Зевс їх карає? Якби він їх карав, несдобровать би такому-те, і такому-те, і такому-те, – а вони ходять собі живехоньки! ” – “Як же з ними бути? ” – “А мова на що? Навчися переспоривать – от і сам їх покараєш.
Вихор, Хмари й Мова – от наша священна трійця! ” Тим часом хор Хмар злітається на сцену, славить Небо, славить Афіни й, як водиться, рекомендує публіці поета Аристофана Тому що ж відскіпатися від кредиторів? “Простіше простого: вони тебе в суд, а ти клянися Зевсом, що нічого в них не брав; Зевса-Те давно вже немає, от тобі нічого й не буде за помилкову клятву”. Так що ж, і впрямь із правдою можна вже не вважатися?
“А от подивися”. Починається головна суперечка На сцену вносять більші кошики, у них, як бойові півні, сидять Правда й Кривда. Вилазять і налітають один на одного, а хор під’юджує.
“Де на світі ти бачив правду?” – “У всевишніх богів”. – “Це в них-те, де Зевс рідного батька скинув і закував у ланцюзі? ” – “И в наших предків, які жили чинно, смиренно, слухняно, поважали старих, перемагали ворогів і вели вчені бесіди”.
– “Мало що було в предків, а зараз смиренністю нічого не доможешся, будь нахабою – і переможеш! Інше в людей – по природі, інше – по угоді; що по природі – те вище! Пий, гуляй, блуди, природі випливай! А піймають тебе із чужою дружиною – говори: я – як Зевс, сплю з усіма, хто сподобається!
” Слово за слово, ляпас за ляпас, глядь – Кривда й впрямь сильніше Правди. Стрепсиад із сином радехоньки. Приходить кредитор: “Сплачуй борг!
” Стрепсиад йому клянеться: “Бачить Зевс, ні гроша я в тебе не брав!” – “Ужо розтрощить тебе Зевс! ” – “Ужо захистять Хмари! ” Приходить другий кредитор. “Плати відсотки!
” – “А що таке відсотки? – “Борг лежить і приростає з кожним місяцем: от і плати із приростом!” – “Скажи, от у море течуть і течуть ріки; а воно приростає?
” – “Ні, куди ж йому приростати!” – “Тоді з якої ж статі й грошам приростати? Ні гроша з мене не одержиш! ” Кредитори із прокльоном тікають, Стрепсиад тріумфує, але хор Хмар попереджає: “Бережися, близька розплата! ” Розплата приходить із несподіваної сторони.
Стрепсиад побранился із сином: не зійшлися в поглядах на вірші Еврипида. Син, недовго думаючи, вистачає ціпок і б’є батька. Батько в жаху: “Немає такого закону і батьків бити!
” А син присуджує: “Захочемо – візьмемо й заведемо! Це по угоді бити батьків не можна, а по природі – чому немає?” Отут тільки старий розуміє, у яку потрапив лихо. Він волає до Хмар: “Куди ви затягли мене? ” Хмари відповідають: “А пам’ятаєш есхилово слово: на стражданнях учимося!
” Навчений гірким досвідом, Стрепсиад вистачає смолоскип і біжить розправлятися із Сократом – підпалювати його “мислильню”. Крики, вогонь, дим, і комедії кінець
(2 votes, average: 5.00 out of 5)