Скорочено “Великий льох” Шевченка
Через село Суботів летіли і сіли на хресті старої церкви три білі пташки – три людські душі, що їх через гріхи святий Петро не пускає у рай:
Бо так сказав Петрові Бог: “Тойді у рай їх повпускаєш, Як все москаль позабирає, як розкопа великий льох”.
Перша душа, що бувши людиною звалася Прісею. Вона народилась і виросла у селі Суботові, де тоді мешкала сім’я Богдана Хмельницього. Всі любили гарну й привітну дівчинку. Пріся гралася з Юрком-гетьманенком, сам гетьман носив її на руках. А як виросла, до неї стали свататись, і вона вже готувала
Друга душа згадує про події, що відбулися після того, як петровське військо штурмом взяло Батурин – резиденцію українських гетьманів. Тоді було вбито полковника Чечеля, соратника Мазепи, і вирізано майже всіх городян, в тому числі челядь гетьмана:
Я меж трупами валялась У самих палатах Мазепиних. Коло мене і сестре і мати Зарізані, обнявшися. Зо мною лежали; І насилу-то, насилу Мене одірвали Од матері неживої.
Дівчинку не вбили,
Третя душа карається за те, що коли була немовлям, посміхнулась цариці – лютому ворогу України Катерині II, яка подорожувала Дніпром, пливучи на золотій галері до Канева.
Душі полетіли в ліс на нічліг.
На місце розкопок прилетіли три ворони, які є уособленням зла в історичній долі трьох народів – українського, польського і російського.
Одна ворона хвалилась, що накоїла лиха більше за інших, бо вона спалила Батурин, загатила Сулу козацькими старшинами (покарання Петром І спільників Мазепи), знищила силу козаків у війні зі Швецією, на будуванні Петербурга, фортець і Ладозького каналу, задушила в тюрмі славного Полуботка.
Друга ворона розповіла, що допомагала польським магнатам, Радзівіллу та Потоцькому, які брали участь у повстанні проти царату, а потім зрадили свій народі втекли в Париж. Своїми підступними діями вони. розлили з річку крові Та в Сибір загнали Свою шляхту.
Третя ворона вихвалялась тим, що передушила шість тисяч душ на будівництві залізниці Петербург – Москва, добре служила московським царям – Мучителю (Івану Грозному) та Петру І, перетворила селян на кріпаків, розвела страшну силу “дворянства в мундирах” (чиновників).
Три лірники-каліки йшли в Суботів співати людям про Богдана, про козацькі перемоги під Яссами, під овтими Водами, під Берестечком.
Поки старці спали, почалися розкопки льоху. Хотіли знайти там скарби, що залишилися від Богдана Хмельницького, а знайшли самі тільки кістяки. Ісправник, який керував роботами, дуже лютував. Побив козака Яременка, чия клуня стояла на місці Богданових палат, було побито й калік – лірників. Мабуть, якби Богдан був живий, то і йому б перепало – “заголили б у москалі”.
Москва розкопала в Суботові лише малий льох, а Великого ж того льоху Ще й не дошукалась.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)