Скорочено СИРВЕНТА1 – БЕРТРАН БОРН
БЕРТРАН БОРН
СИРВЕНТА1
Люблю травневий світлий час
І ніжні квіти весняні,
Люблю, коли чарують нас
Пташині радісні пісні,
І тішусь я красою
Рясних наметів і шатрів,
Розкиданих серед лугів,
Де гасла ждуть до бою
Ряди уславлених полків,
І вершників, і скакунів.
Люблю я бачить, як погнав
Юрбу озброєний загін.
Як мчать отари серед трав,
А військо лине навздогін,
І видно над рікою,
Як замок між гірських горбів
Обложений з усіх боків,
І темною габою
Шеренги мерехтять бійців,
Що
До серця рицар той мені,
Що, першим кинувшись у бій,
Летить безстрашно на коні,
Запалює загін весь свій
Відвагою п’янкою.
Ось бій шалений закипів,
І мчить боєць серед полів,
Рискує головою, –
1 Сирвента – один з найважливіших жанрів поезії трубадурів; нагадує любовну канцону (пісню на тему лицарського кохання), але головні теми – суспільно-політичні, моральні, релігійні, особисті випади поета проти його ворогів.
Складу тому свій кращий спів,
Хто йде вперед на ворогів!
Тріщать шоломи і щити
Від палиць і мечів дзвінких.
Рідіють
Не стримать коней бойових
Уздечкою тугою.
Хто честь свою не поганьбив,
Той сповнений під час боїв
Турботою одною –
Щоб якнайбільш стинать голів.
Хоробрих надихає гнів!
Не дороге життя мені,
І не люблю я пить і спать.
Люблю гук сурем на війні
І ржання коней пізнавать
З атакою новою;
Мене сп’яняє блиск мечів,
Як вороги із-за скарбів
Воюють між собою,
Приємно бачить між мерців
Шмати подертих прапорів.
Барони! Жить війною
Нам краще, ніж на схилі днів
Закладом селищ і ланів.
Мій Папіоль, з тобою
Я передам без зайвих слів,
Щоб Так-і-ні у бій нас вів.
Коментар
Життя Бертрана де Борна (бл. 1159 – бл. 1215 pp.) оповите легендами. За одними з них, він весь час воював зі своїми сусідами та братом, за іншими – трубадур жив при дворі Елеонори ( “левиці Плантагенета”), дружини англійського короля Генріха II Плантагенета, батька легендарного короля Ричарда Левове Серце, якого поет за хитку, мінливу політику називав “Так-і-ні”.
Бертран де Борн оспівував і навіть поетизував війну (жанр сирненти). Ця войовничість є втіленням ідеалів західноєвропейського рицарства, яке звикло жити війною та грабунком. За підбурювання до війни Данте помістив його в “Божественній комедії” до восьмого кола Пекла, де мучилися призвідники розбрату. А для Лесі Українки він став прототипом рицаря з її “Давньої казки”.