Скорочено роману П’ятнадцятирічний капітан Жуль Верна
29 січня 1873 р. шхуна-бриг “Пілігрим”, оснащена для китобійного промислу, виходить у плавання з порту Окленда, у Новій Зеландії. На борті перебувають відважний і досвідчений капітан Гуль, п’ять колишніх матросів, п’ятнадцятирічний молодший матрос – сирота Дикий Сенд, судновий кок Негоро, а також дружина власника “Пілігрима” Джемса Уелдона – миссис Уелдон з п’ятирічним сином Джеком, її чудакуватий родич, якого всі називають “кузен Бенедикт”, і стара нянька негритянка Нун. Вітрильник тримає шлях у Сан-Франциско із
У ньому матроси виявляють п’ять виснажених негрів і собаку по кличці Динго. Виявляється, що негри – Том, шістдесятирічний старий, його син Бат, Остин, Актеон і Геркулес – вільні громадяни США. Завершивши роботу з контракту на плантації в Новій Зеландії, вони верталися в Америку. Після зіткнення “Вальдека” з іншим судном всі члени екіпажа й капітан зникли, і вони залишилися одні Їх переправляють на борт “Пілігрима”.
Через кілька днів капітан Гуль
Потім виводить із ладу лот. Його підступи сприяють тому, що замість Америки корабель прибуває до берегів Анголи і його викидає на берігся Всі мандрівники цілі. Негоро непомітно залишає їх. Згодом Дикий Сенд і Том розуміють, що вони невідомим образом виявилися не в Південній Америці, а в Африці.
Американець Геррис, догадавшись про їхнє прозріння, ховається в лісі, залишивши подорожан одних, і йде на заздалегідь домовлену зустріч із Негоро. З їхньої розмови стає ясно, що Геррис займається работоргівлею Негоро також довгий час був знаком із цим промислом, поки влади Португалії, звідки він родом, за таку діяльність не присудили його до довічної каторги. Знаючи Дика Сенда, Негоро й Геррис вірно припускають, що він вирішить довести своїх людей до ріки й на плоті спуститися до океану. Там-Те вони й припускають схопити їх.
Виявивши зникнення Герриса, Дикий розуміє, що відбулося зрадництво, і вирішує по березі струмка дійти до більшої ріки. По дорозі їх наздоганяє гроза й люта злива, від якого ріка виходить із берегів і на кілька футів піднімається над рівнем землі. Перед дощем мандрівники забираються в спустілий термітник висотойдвенадцать футів. У величезному мурашнику з товстими глиняними стінами вони перечікують грозу Однак, вибравшись звідти, вони відразу попадають у полон.
Геркулесу вдається бігти. Миссис Уелдон із сином і кузена Бенедикта ведуть у невизначеному напрямку. За час шляху Дику і його друзям неграм доводиться пережити багато тягот і стать свідками звірячого звертання доглядачів з невільниками. Не витримавши цього переходу, по дорозі гине стара Нун.
Караван приходить у Казонде, де рабів розподіляють по бараках. Дикий Сенд випадково зустрічає Герриса й, після того як Геррис, обманюючи його, повідомляє про смерть миссис Уелдон і її сина, у розпачі вихоплює в нього через пояс кинджал і вбиває його. Наступного дня повинні відбутися торги.
Негоро, що бачив здалеку сцену загибелі свого приятеля, просить дозволу в Альвеца, хазяїна каравану рабів і дуже впливового в Казонде особи, а також у Муани-Лунга, місцевого царька, дозволу після торгів стратити Дика. Альвец обіцяє. Потім він готовить міцний пунш, підпалює його, а коли Муани-Лунг п’є його, те його наскрізь проспиртоване від пияцтва тіло раптово загоряється, і царьок зотліває до самих костей. Його перша дружина – королева Муана влаштовує похорони, під час яких за традицією вбивають численних інших дружин царька, скидають у котлован і затопляють його.
У тім же котловані перебуває й прив’язаний до стовпа Дикий. Він повинен загинути. Миссис Уелдон із сином і кузеном Бенедиктом тим часом теж живуть у Казонде за огорожею факторії Альвеца.
Негоро тримає їх там у заручниках і хоче одержати від містера Уел-Дона викуп у розмірі ста тисяч доларів У цей час у селі починається тривалий, незвичайний для цієї пори року злива, що затопляє всі найближчі поля й загрожує залишити жителів без урожаю. Королева Муана запрошує в село чаклунів для того, щоб вони прогнали хмари. Геркулес, піймавши в лісі одного з таких чарівників і переодягшись у його вбрання, причиняється німим чаклуном і приходить у село, вистачає здивовану королеву за руку й веде неї у факторію Альвеца. Там він знаками показує, що в лихах її народу винуваті біла жінка і її дитина Він вистачає їх і несе із села.
Альвец пробує затримати його, але уступає перед натиском дикунів і змушений відпустити заручників. Добравшись до човна, вони зі здивуванням виявляють, що чаклун і Геркулес – це одна особа, бачать Дика Сенда, урятованого Геркулесом від смерті, кузена Бенедикта й Динго. Не вистачає тільки Тома, Бата, Актеона й Остина, яких ще раніше продали в рабство й погнали кудись. Тепер мандрівники мають нарешті можливість на човні, замаскованої під плавучий острівець, спуститися до океану. Через кілька днів човен зупиняється в лівого берега, щоб не бути затягнутої у водоспад.
Динго, тільки-но вистрибнувши на берег, спрямовується вперед, немов учуяв чийсь слід Мандрівники натикаються на маленьку халупу, у якій розкидані вже побілілі людські кості. Поруч на дереві кров’ю виведені дві букви “С. В.”. Це ті ж самі букви, що вигравірувано на нашийнику Динго. Поруч перебуває записка, у якій її автор – мандрівник Семюель Вірної обвинувачує свого провідника Негоро в тім, що той смертельно ранив його в грудні 1871 р. і ограбував Раптово Динго зривається з місця, і неподалік лунає крик. Це Динго вцепился в горло Негоро, що перед тим, як сісти на пароплав до Америки, повернувся на місце свого злочину, щоб дістати зі схованки гроші, украдені їм у Вернона. Динго, якого Негоро ранить ножем, гине.
Але й самому Негоро не вдається піти від відплати. Побоюючись переслідування, Дикий відправляється на розвідку на правий берег. Там у нього летять стріли й десять дикунів із села людожерів стрибають до нього в човен. Їх усіх несе кводопаду.
Дикуни тонуть, однак Дику вдається врятуватися. Незабаром мандрівники добираються до океану, а потім без пригод 25 серпня прибувають і в Каліфорнію. Дикий Сенд стає сином у сім’ї Уелдона, до вісімнадцяти років закінчує гідрографічні курси, готуючись стати капітаном на одному з кораблів Джеймса Уелдона.
Геркулес залишається більшим другом сім’ї. Тому, Бата, Актеона й Остина містер Уелдон викуповує з рабства, і 15 листопада 1877 р. чотири негри, избавившиеся від стількох небезпек, виявляються в дружніх обіймах Уелдонов.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)