Скорочено ПІД ЧУЖИМ НЕБОМ – ЄВГЕН МАЛАНЮК

Твір він присвятив дружині і сину.

Не треба ні паризьких бруків,

Ні Праги вулиць прастарих:

Все сняться матернії руки,

Стара солома рідних стріх.

Все сниться гук весни і вітер.

Веселий вітер світлих літ.

А тут – молюсь, убогий митар.

Шукаю твій вогненний слід…

Ні, не знайти. Ніхто не знає,

Ніхто не чув твоїх плачів.

Біля всесвітнього Сипаю,

Як завше: золото й мечі.

2

Десь сіре поле в чорних круках,

Що пророкують: кари! кар!

А я тут, на чужинних бруках,

Чужий – несу чужий тягар.

А

я на полум’ї розлуки

Назавше спалюю роки,

І сниться степ твій, сняться луки

І на узгір’ях – Вітряки.

Там – свист херсонського простору!

Там вітер з кришталевих хвиль!

А тут: в вікні опустиш штору –

І п’єш самотній, смертний біль.

З

Несу отут страшний свій іспит,

І знаю, що життя мине.

І мати, сидючи на призьбі,

Вже не вичікують мене.

Давно Євгена поминає

За упокій старенький піп,

За весною весна минає

Під запашне зітхання лип.

Все далі висиха Синюха

Й линя її весела синь,

А вітер заголосить глухо

І пролітає в далечінь.

Сіріє

стріха під дощами,

Вже й хата стала нетривка,

І мати слухають ночами

Бронхітне гавкання Бровка.

4

По яких ще дорогах шукати причинної долі?

Перекотиполем блукати в яких степах?

Вітер грає веселий, хвилюючись по роздоллю,

Від зруйнованих міст розвіває горілий пах.

Заховала перекупка-пам’ять всі сни глибоко,

Тільки будить горілка на чорнім шляху в корчмі,

Ніби морок душі, в її цвинтарно-мертвий спокій

Після чарки отрути влітає сонячний джміль.

І ось все забуваю, все зникає в сутінні.

Зростає лише рівний профіль і зоряний зір,

Та ще заграв глухих за плечима твоїми тремтіння:

Всі принади твоєї страшної краси.

5

Кожен день тут приходить пустельний і легкий,

А ти – там, за горами й ярами гориш.

Не поможуть ні подорожі далекі,

Ні чужа далечінь, ні весна, ні Париж.

Заспокоїти серце? Та чим же? Та як же?

Научи мене кров’ю твоїх молитов!

Не поможе ніхто. І не буде інакше.

Із сльозами моїми змішаю питво.

Що мені телефони, версалі, експреси?

Нащо грім Аргентин? Чудеса Ніагар?

Сниться синя Синюха і верби над плесом,

Вольний вітер Херсонщини, вітер-дудар,

Сниться гомін дубів прадідівських та річка,

Біла хата та тепла долоня сестри…

Тільки б рідного поля зворушлива стрічка!

Тільки б сіра солома прабатьківських стріх!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено ПІД ЧУЖИМ НЕБОМ – ЄВГЕН МАЛАНЮК