Скорочено “На полі крові” Українки
Драматична поема Лесі Українки. На полі крові (1909) пропонує нестандартний погляд на історію зради Іуди. Згідно з апокрифічною версією, на яку спиралася поетеса, він, продавши Христа, не повісився, а купив за отримані гроші клапоть неродючої землі біля Єрусалима. На цій території Леся Українка змальовує зустріч і бесіду двох дійових осіб: Іуди і Прочанина, яка переходить у філософську та морально-етичну дискусію. На основі самоаналізу Іуди, його переконань досліджується анатомія зради, трагедія людини, нездатної піднятися до висот духу. До якого
Глуха містина в околиці Єрусалимській. Попід глинищем, серед колючих хащів та червонястого бур’яну, що росте на солонці, розчищено невеличку нивку, але скілька кривих дерев з червоною корою зоставлено зрідка по ній. Чоловік, худий і зниділий, але з природи кремезний та тривкий, копає ту нивку великою мотикою і часто викидав каміння з землі, від часу до часу спиняючись та втираючи піт з обличчя.
Дідок-прочанин іде поз нивку стежкою, що звертає вбік з великого Єрусалимського шляху. Прочанин важко дише і налягає на ціпок, ідучи, бо день
(спиняється коло працівника)
Благослови господь твою роботу,
Працівник мовчить, не одривається від роботи і не дивиться на
(Прочанин тихо до себе.)
Він, либонь, глухий.
Благаю ревне, дай мені водиці!
Хоч я ще й небагато увійшов, а вже всю воду випив,- душно, бачиш,
(показує на кухоль з водою, захований у бур’яні)
(жадібно приникає до кухля і довго п’є; потім, напившись)
Нехай господь тобі продовжить віку, що ти мене порятував.
Чоловік знов не подає знаку, що чув сі слова.
Де ти береш тут воду? Я піду та й наберу собі й тобі. Куди тут
(Показує мотикою в той бік, звідки прочанин прийшов, і знов нахиляється до праці.)
Мій синочку, пробач мені, старому, Леся Українка. На полі крові 2 я підтоптався вже за довгий вік, ліниві ноги стали.
(Сідав на межі під деревом.)
Світ не близький мені додому йти. Я з Галілеї.
Ходив оце в Єрусалим на прощу, там маю родичів – сестру і тітку,- от з ними й паску їв. А ти, мій сину,