“Колискова” Лесі Українки – оспівування безмежної материнської любові

Для кожного з нас найрідніша людина на світі – мама. її ласку ми відчуваємо на кожному кроці. А в дитинстві нас сповивала любов’ю, теплом і ніжністю мамина пісня – колискова. Леся Українка у вірші створила свій образ матері. А в кожної матері, мабуть, своя пісня. Це залежить від того, яка ця жінка: багата чи бідна. Мені здається, що в заможної жінки пісня веселіша, ніж у бідної.
Молода мати “Колискової” уявляється мені наймичкою, яка повинна з ранку до вечора за шматок хліба гнути спину на багатіїв. Тому її пісня сумна та журлива. Мати

ніби оберігає сон дитини: Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш, Що то печаль… Але вона попереджає, що життя дуже важке, сповнене неабияких випробувань і не можна про це забувати: Тяжка годинонька! Гірка хвилинонька! Лихо не спить…
Леле, дитинонько! Жить – сльози лить. Однак мати не хоче, щоб її син корився своїй лихій долі: “Сором хилитися / Долі коритися”. Вона закликає його до боротьби з долею. Це означає, що жінка все-таки сподівається на щастя своєї дитини. А поки син її маленький, вона оберігає його сон. Леся Українка вживає пестливі слова, передає душевне зворушення, замилування і любов. Так, місяць

поетеса називає яснесеньким, а промінь тихесеньким. Бажає своїй малесенькій дитині спати спокійно, “поки є час”.
Ось так сумно Леся Українка у своїй колисковій оспівала безмежну материнську любов. Але мені б хотілося, щоб колискова сучасних матерів була веселою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Колискова” Лесі Українки – оспівування безмежної материнської любові

Categories: Твори з літератури

Links