Скорочено “Мамониха” Абрамова
Повість Мамониха Федора Абрамова, створена їм вісімдесяті роки двадцятого сторіччя, розкриває перед читачем долю однієї з тисячі гаснучих російських сіл. У селі Мамонихе народився й виріс головний герой повести – Клавдій Іванович. Після армії він виїхав із села, як і інші брати й сестра, але зараз, через час, вирішив навідатися в батьківський будинок. На це рішення вплинули й листа тітки Груни, що у кожному листі скаржилася на те, що Мамониха загинула, удома розносять вроздріб, незабаром і від будинку Сытиных нічого не залишиться… Клавдій
Тут же, як з’ясовується, живе Геха – МАЗ, давній знайомий і однокласник Клавдія. Спроба попросити в Гехи машину для поїздки в Мамониху обертається невдачею: Гехе нібито терміново потрібно вивозити приїжджих на риболовлю. Дивлячись на Геху, Клавдій згадує, який той ледачий був у молодості, як пив батько Гехи, а сім’я часто сиділа в нетопленій хаті
Зараз же Геха живе припеваючи: у нього великий
Колись був у нього товариш, Борис, хлопець франтуватий і миловидний, от з ним часто й відвідував Клавдій будинок Полины. Сім’я в неї була більша маленькі брати із сестричкою так хвора мати. Сама Полина була рудоволосою красунею, але без справи не сиділа ніколи.
Борис звичайно приходив розважати Полину, а Клавдій у цей час дрова колов, або хлів поросяті майстрував. У той же день, коли Борис прийшов свататися за Полину, він почув від її відмова, зате Клавдію повезло: За нього, от, – заявила красуня, – вийду. Правда вже після весілля, коли молоді залишилися одні, Полина гірко розревілася – вуж боляче непоказний так непоказний був муженек.
Мамониха, до якої нарешті-те доходять герої, виявляється практично померлою. Майже всі вдома зламані, дверей ні, вікна забиті, навкруги – бур’ян і кропива. Живе в Мамонихе лише бабуся Соха, про яку здавна проказували, що вона чаклунка… Будинок Сытиных виявляється досить стерпним, Полина приймається вбиратися в ньому, затоплює пекти, і в сім’ї відразу запановує мир. Клавдій вирішує провідати Соху й бере із собою Віктора
За частуванням у баби Клавдій довідається про долю Ліди, своєї сусідки, однієї із сільських красунь, про тійа, кого він колись таємно любив. У любові своєї Клавдій зізнатися Ліді ніколи б не зумів – занадто горд і недоступної була вона, і вона ж більше інших глузувала з нього, коли після війни Клавдія нікуди не призвали через маленький ріст. Через кілька років, уже, будучи нареченим Полины, Клавдій одержав від Ліди лист. У листі вона просила забрати неї із села в місто, до нього. Не одержавши відповіді, виїхала із села з Колій – пічником, п’яницею, що був удвічі старше її. А до цього встигла схоронити розбитих паралічем мати й тітку, з якими мучалась цілих дев’ять років. А потім всі тебе, Клавдій, чекала, так не приїхав ти – додає Соха
Тим часом Клавдій вертається в будинок батька. На зустріч йому вибігає Полина з лементом Вікторові погано! З’ясовується, що Віктор раптом почав задихатися й синіти, як колись три роки тому. Клавдій біжить до Сохи, згадавши об неї чаклунській силі
Її із трудом вдається вмовити, Клавдій майже силою веде неї до сина. Полина не хоче підпускати Бабу – ягу, але як тільки Соха починає шепотіти якісь слова, Полина відступає. Вікторові кращає, він навіть забуває, що тільки що майже вмирав. Клавдій дякує Сосі й проводжає її. Наступного дня головний герой вирішує прогулятися по лісі, що обступає будинок. Зненацька він чує шум і бачить Геку сбензопилой.
Збурюванню Клавдія Івановича немає межі. Але Геха – МАЗ заявляє, що цими дровами потім і палять хати тітка Клавдія Івановича й багато інші, і ті, хто недолюблює Гену, теж. …Починається сильна злива, дах у будинку виявляється з дірами, все сиріє, що дуже розбудовує Клавдія Івановича. Гена починає вмовляти продати будинок на дрова, Полина погоджується, але Клавдій відмовляє Гені
Через зливу, що не припиняється, Клавдій Іванович, Віктор, Полина – усі їдуть на машині Геки. Головний герой подумки прощається з Мамонихой, говорячи собі, що ніколи й ніде, щоб те не трапилося, він не забуде Мамониху, це – саме святе для нього місце. Так завершується повість Ф. Абрамова Мамониха.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)