Скорочено “De libertate” Сковороди

Поезія починається спокійним філософським міркуванням про те, що являє собою воля, яка її цінність:

“Что то за вольность? Добро в ней какое? Іны говорят, будто золотое. Ах, не златое, если сравнить злато, Против вольности еще оно блато”.

Дуже показовим є прославлення в цьому вірші Богдана Хмельницького як “батька вольності”, як вірного сина українського народу. Поет закінчує твір словами:

“О, когда б же мні в дурні не пошитись, Дабы волности не могл как лишитись. Будь славен вовек, о муже избаранне, Волносты отче, герою Богдане!”

Таким

чином, найбільшою радістю, яка повинна належати людині, є її свобода. Подібний лозунг за часів поступового наступу кріпосництва був дуже своєчасним і завбачливим. У протиставленні золота і свободи, на думку Г. Сковороди, безперечно перемагає свобода. І уособленням вільної людини, яка змогла подарувати надію на волю українцям, є Б. Хмельницький, його і славить митець у цій поезії.

Перебування у селі Ковраї (1755-1759) було важливим етапом у розвитку світогляду Г. Сковороди, у формуванні його естетичного ідеалу. Ковалинський пише, що він тоді повністю “предался любомудрію, то есть исканію

истины”. Як селянський просвітитель він живе серед народу, проймається його думами і надіями, безповоротно вирішує, що його доля – з народом. Тому антинародний рух 50-х рр. селянські виступи і повстання не могли не відбитися у свідомості вразливого і чутливого до народного життя поета. У ті часи нерідко траплялося, що вільних людей поміщики самочинно приписували до своїх кріпаків. Ось чому цілком природним були побоювання мандрівного філософа, вихідця із селян, “вольности… лишитись”.

Ще живими були в пам’яті народній тяжкі бої за визволення від соціального і національного гноблення польською шляхтою, а вже трудовому селянству царат накинув на шию нове ярмо, ще важче, позбавляючи завойованої вольності. Наказавши зруйнувати Запорозьку Січ, Катерина ІІ розпорядилася навіть саме “наименованіе Сечи и запорожских казаков отдать на вечное забвеніе”. Так віддячила порфіроносна вовчиця українському козацтву за героїзм, виявлений ним у російсько-турецькій війні, яка закінчилася за рік перед тим. Це, можливо, було однією з причин, що спонукала поета до написання вірша “De libertate”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Скорочено “De libertate” Сковороди