Скорочено “De libertate” Сковороди
Поезія починається спокійним філософським міркуванням про те, що являє собою воля, яка її цінність:
“Что то за вольность? Добро в ней какое? Іны говорят, будто золотое. Ах, не златое, если сравнить злато, Против вольности еще оно блато”.
Дуже показовим є прославлення в цьому вірші Богдана Хмельницького як “батька вольності”, як вірного сина українського народу. Поет закінчує твір словами:
“О, когда б же мні в дурні не пошитись, Дабы волности не могл как лишитись. Будь славен вовек, о муже избаранне, Волносты отче, герою Богдане!”
Таким
Перебування у селі Ковраї (1755-1759) було важливим етапом у розвитку світогляду Г. Сковороди, у формуванні його естетичного ідеалу. Ковалинський пише, що він тоді повністю “предался любомудрію, то есть исканію
Ще живими були в пам’яті народній тяжкі бої за визволення від соціального і національного гноблення польською шляхтою, а вже трудовому селянству царат накинув на шию нове ярмо, ще важче, позбавляючи завойованої вольності. Наказавши зруйнувати Запорозьку Січ, Катерина ІІ розпорядилася навіть саме “наименованіе Сечи и запорожских казаков отдать на вечное забвеніе”. Так віддячила порфіроносна вовчиця українському козацтву за героїзм, виявлений ним у російсько-турецькій війні, яка закінчилася за рік перед тим. Це, можливо, було однією з причин, що спонукала поета до написання вірша “De libertate”.