Скорочено “Ангел мій” Колетта
Леони Вальсон, відома під ім’ям Леа де Луваль, завершує благополучну кар’єру забезпеченої куртизанки. Вона приховує свій вік – лише іноді томно зізнається, що на схилі життя може дозволити собі деякі примхи. Однолітки захоплюються її залізним здоров’ям, а жінки помоложе, яких мода 1912 р. нагородила сутулою спиною й животом, що стирчить, ревниво поглядають на її високе погруддя. Але найбільше й ті й інші заздрять молодому гарному коханцеві
Колись Ангел був для Леа просто Фредом – сынишкой її подруги Шарлотты Пелу. Чарівний, немов
Леа частенько заглядає в Нейи: за двадцять років знайомства вони із Шарлоттой скоротали разом стільки сумовитих вечорів, що вже не могли обходитися друг без друга. Ангел вів розгульне життя, у нього з’явилася задишка,
За одне літо, проведене в Нормандії, він од’ївся й зміцнів: Леа пичкала його полуницею з вершками, змушувала робити гімнастику, вела на далекі прогулянки – уночі він засипав умиротворений, поклавши голову їй на груди. Тоді Леа була впевнена, що восени відпустить Ангела “на волю”. Їй часом здавалося, начебто вона спить із негром або китайцем – позитивно вони з Ангелом розмовляли на різних мовах. Повернувшись у Париж, Леа зітхнула з полегшенням – зі скороминущим зв’язком було нарешті покінчене
Але вже на наступний вечір юнак увірвався в особняк на вулиці Бюжо, і через мить вони лежали у великій м’якій постелі Леа. З тої ночі пройшло сім років. Заздрі подихи старіючих подруг не тривожать Леа. Зрештою, вона не тримає Ангела на прив’язі – той може піти в будь-який момент. Звичайно, він божественно гарний, але при цьому жадібний, егоїстичний, розважливий. По суті, він просто альфонс: сім років живе в неї на змісті й холоднокровно вислухує образливі натяки
Леа переконує себе, що легко знайде йому заміну, а звістка про Майбутнє весілля зустрічає скептично: віддати на розтерзання Ангелові молоденьку дівчину – яка безрозсудна думка! Эдме всього вісімнадцять років, вона чарівна й боязка. Що до Ангела, то він упевнений у власній невідпорності: Эдме повинна благословляти долю за нечуване щастя
Черговий візит у Нейи перетворюється в кошмар: Шарлотту відвідала ще одна “подружка” – бридко стара Лили зі своїм юним коханцем Гвидо. При погляді на цю парочку Леа почуває нудоту. Повернувшись додому, вона намагається розібратися у своїх відчуттях: неї б’є озноб, але температури немає. Місяць назад Ангел женився – виходить, це біль втрати. Зараз вони з Эдме в Італії й напевно займаються любов’ю. Леа занадто пишається своєю витримкою, щоб опуститися до страждань
Вона негайно залишає Париж, нікому не залишивши адреси, а в коротенькій записочці, адресованої Шарлотте, прозоро натякає, що причиною від’їзду став новий роман. Ангел вертається в Нейи з молодою дружиною. У материнському будинку йому все здається виродливим у порівнянні з вишуканою обстановкою Леа. Эдме дратує його своєю покірністю. Шарлотта, злісна по натурі, не пропускає нагоди побольнее вколоти невістку. Ангел тяготиться новим життям і постійно згадує коханку – з ким же, чорт забери, вона виїхала?
Якось раз він виходить прогулятися, і ноги самі несуть його знайомій дорогою на вулицю Бюжо. Але консьєрж нічого не знає про Леа. У ресторані Ангел зустрічає віконта Десмона – приятеля колишніх розгульних днів. Раптово зважившись, він їде в готель “Моррио, де Десмон знімає номер. Эдме лагідно зносить втеча чоловіка. Десмон знаходить життя прекрасної, оскільки Ангел платить йому набагато щедріше, ніж у роки юності
Після напівночі Ангел завжди йде – ці прогулянки незмінно завершуються в особняка Леа. Вікна на другому поверсі зяють мертвою чорністю. Але один раз там спалахує світло. Слуги вносять у будинок валізи. Ангел хапається рукою за серце. Напевно, це і є щастя?
От тепер можна приголубити бедняжку Эдме. Викладаючи з валіз речі, Леа посилено бореться з наростаючою й незрозумілою тугою. Пройшло півроку: вона схудла, відпочила, розважилася з випадковими знайомими й розсталася з ними без усякого жалю. Це всі були чоловіка у віці, а Леа терпіти не могла зів’ялого тіла: вона не створена для того, щоб скінчити життя в обіймах старого – от уже тридцять років їй належать сяючі молодики й тендітні підлітки. Ці молокососи зобов’язані їй здоров’ям і красою – вона не тільки вчила їхньої любові, але оточувала справді материнською турботою
Хіба не вона врятувала Ангела? Але другого разу не буде, хоча “бридкий хлопчисько”, по слухах, утік з будинку, Шарлотта Пелу наносить Леа візит, бажаючи повідомити радісну звістку: Ангел повернувся до дружини. Бідному хлопчикові потрібно було перебіситися, адже з вісімнадцяти років він не мав можливості насолодитися холостяцьким життям. Эдме показала себе з найкращої сторони – ні слова докору, ні єдиної скарги! Милі діти помирилися в себе вспальне.
Леа проводжає Шарлотту злісним поглядом, подумки бажаючи їй підкрутити ногу. До нещастя, ця змія відрізняється дивною обережністю. Леа міркує про неминучу старість. Імовірно, треба чим-небудь зайнятися. Деякі з подруг превстигли, відкривши бар-ресторан і нічне кабаре.
Але Леа усвідомить, що не любить працювати: її прилавком завжди була постіль – жаль, що нових клієнтів не передбачається. Раптово в нічній тиші лунає дзвінок, і Леа інстинктивно хапається за пудреницю. Це Ангел. Він зі слізьми припадає до грудей своєї “Нунун”.
Ранком Леа з ніжністю дивиться на сплячого коханця. Він кинув дурну гарну дружину й повернувся до неї – тепер уже назавжди. Вона прикидає, де влаштувати гніздечко
Їм обом потрібний спокій. Ангел не спить. Розглядаючи Аеа з-під вій, він намагається зрозуміти, куди пішло величезне щастя, випробуване їм напередодні. За сніданком він зі смутком дивиться на коханку, і Леа спалахує, миттєво вловивши жалість
Вона знаходить у собі мужність знову допомогти нещасному маляті, адже йому так важко зробити їй боляче. У дворі Ангел нерішуче зупиняється. Леа в захваті сплескує руками – він вертається! Стара жінка в дзеркалі повторює її жест, а парубків на вулиці піднімає голову до весняного неба й починає жадібно вдихати повітря – немов в’язень, випущений на волю
(2 votes, average: 4.00 out of 5)