Система образів, національний колорит роману Г. Гарсія Маркеса “Сто років самотності”
УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас
II семестр
ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ.
УРОК № 52
Тема. Система образів, національний колорит роману Г. Гарсія Маркеса “Сто років самотності”
Мета: допомогти учням визначити роль і значення образів твору в їх системі, національний колорит роману; розвивати навички характеристики образів, підтвердження своїх думок цитатами з тексту, аргументування висновків; виховувати культуру висловлювання, повагу до літератури, почуття гуманізму та відповідальності за вчинки.
Обладнання:
Тип уроку: формування вмінь і навичок.
ХІД УРОКУ
І. Мотивація навчальної діяльності учнів
Учитель. Маркес пише про самотність латиноамериканської людини. Але точніше було б сказати, про самотність будь-якої людини. І дійсно, кожен із нас, навіть оточений любов’ю близьких і друзів, у якісь моменти життя залишається наодинці зі своїми болем, коханням, стражданням, страхом, урешті-решт – щастям. І здається нам, що такого не відчував ніхто. Справді, кожна людина неповторна, а от почуття – спільні для всіх, загальні й вічні. Декому
II. Оголошення теми й мети уроку
III. Формування вмінь і навичок
1. Складання схеми родоводу сім’ї Буендіа
2. Характеристика найбільш яскравих особистостей роману Перше покоління Буендіа
Родовід сім’ї Буендіа
Хосе Аркадіо – праправнук Креола, який вирощував тютюн у поселенні мирних індіанців. Урсула – праправнучка комерсанта, який через сімейні обставини змушений вести тихе життя задля спокою своєї сім’ї.
Неначе молодий патріарх, Хосе Аркадіо давав усім поради: як сіяти, як виховувати дітей, допомагав кожному, щоб тільки покращити життя. Будинок сім’ї Буендіа був найкращим у поселенні, було багато худоби. Говорили, що Хосе Аркадіо, найрозумніший у селі, порадив поставити вулиці так, щоб у спекотні години на кожен будинок припадала однакова кількість сонячного світла.
Хосе Аркадіо займався вихованням синів, особливо Ауреліано, у якого були здібності до алхімії. Коли зник молодший Хосе Аркадіо (утік із циганами), батько тільки й мовив: “Він стане мужчиною”. Поринає в заняття алхімією.
Коли зникла дружина, із загоном односельців, молодшим сином Ауреліано (маленьку Амаранту залишив із годувальницею) пішов на пошуки Урсули. Через три дні ні з чим повернувся додому.
Урсула ж показала людям дорогу до другого кінця долини, якою можна дістатися всього за два дні. Люди почали отримувати листи щомісяця, користуватися машинами, що значно полегшило їм життя.
Дуже скоро скромне поселення Макондо перетворилося на містечко з лавками, ремісничими майстернями і торговим шляхом, яким навіть прийшли перші араби в черевиках, із “кільцями у вухах” і стали обмінювати жіночі прикраси на папуг. Урсула виробляє й продає льодяники – півників та рибок – і цим примножує фінанси сім’ї.
Хосе Аркадіо після приїзду чужинців зацікавлюється реальним життям, втрачає інтерес до алхімії, наводить лад у місті, дає поради щодо будівництва чужинцям, які його дуже поважали, налагоджує всю трудову діяльність у Макондо, лагодить годинник, виміняний у арабів на папуг, пропонує посадити на вулицях мигдальні дерева замість акацій, та ще й придумує, як зробити ці дерева вічними.
Урсула випікає хліб, пундики, бісквіти, це приносить прибуток сім’ї. А коли вона раптово помічає, що підросли Ребека, Амаранта й Аркадіо, то розуміє, що родовий будинок потрібно добудувати, щоб усім було вдосталь місця.
Після призначення урядом у місто управителя корехідора дона Москоте жителі не мають права побілити свій будинок у білий колір, їм нав’язується блакитний на честь річниці незалежності. Хосе Аркадіо говорить: “Ми – мирний народ, у нас ще ніхто своєю смертю не помирав, ми все зробили самі: заснували поселення, проклали дороги і ніколи не турбували уряд, і нас ніхто не турбував. Не для того ми заснували Макондо, щоб перший-ліпший наказував, як нам чинити”. І відмовився фарбувати будинок у блакитний колір: “А мій дім залишиться білим, як голубка”.
Хосе Аркадіо весь час у науковому пошуку. Він хоче то відкрити вічний двигун, то “застосувати принцип маятника до повозки, до плуга, до всього, що служить людям. Наймогутніший магніт Мелькіадеса він прагне прилаштувати до видобування золота з надр землі, а гігантську лупу перетворити на бойову зброю”. Та після наступного невдалого наукового захоплення йому здається, що машина часу зіпсувалась і майбутнього не буде, він втрачає здоровий глузд, його прив’язують у дворі до великого каштана.
Урсула могла безпомилково вбачати в людях головне: її син, полковник Ауреліано, за якого вона могла б піти на смерть, від природи не мав таланту любити; Амаранта мучила італійця і полковника Герінельдо Маркеса.
Урсула відважно говорить правду своєму внукові – правителю Макондо, що він “сором родини Буендіа”, рятує життя дона Москоте, Герінельдо Маркеса. Навіть деякий час сама керує містом замість свого внука Аркадіо: оголошує недійсними його декрети, відміняє носіння червоних пов’язок. Але вона відчуває себе самотньою і шукає порятунку в спілкуванні з чоловіком Хосе Аркадіо, але той її не розуміє, бо давно вже несповна розуму. Після розстрілу Аркадіо Урсула забирає до себе в дім його дружину Санта-Софію де ла П’єдад і трьох дітей: дівчинку Ремедіос і хлопчиків-близнюків Хосе Аркадіо Другого й Ауреліано Другого.
Урсула дотримувалася свого слова, була чесною і забрала із собою в могилу таємницю про золото в гіпсовій статуї святого Йосипа, що його приніс невідомий перед війною на збереження, поки не закінчаться дощі.
Вона до кінця була при здоровому глузді й навіть перед смертю, як і все своє життя, турбувалася про свою родину: “Вбивайте рудих мурашок, бо через них будинок розвалиться, хай ніколи не гасне лампа перед дагеротипом Ремедіос, хай жоден Буендіа не одружується з родичкою, бо народяться діти зі свинячим хвостом”.
Урсула прожила, як сама нарахувала, не більш ніж 150 й не менш ніж 122 років.
Урсула – ідеал жінки для Маркеса.
Друге покоління Буендіа
Несправедлива війна спустошила душу полковника Ауреліано Буендіа, витравила з неї всі людські почуття, крім честолюбства та жаги влади; перетворившись на жорстокого диктатора, він відокремлюється від оточуючих колом радіусом три метри, нікому не довіряє, втратив зв’язок із сім’єю, батьківщиною (Макондо), відмовився від своїх юнацьких ілюзій, крок за кроком простує до самотності.
“Ми воюємо тільки за владу”,- говорить полковник. Він перетворюється на жорстокого цинічного правителя, навіть наказує розстріляти свого друга, майже члена сім’ї, Герінельдо Маркеса, коли той став на заваді його владолюбним амбіціям.
Третє покоління Буендіа
Старший син Хосе Аркадіо, Хосе Аркадіо Молодший,- “дуже великий для свого віку, перетворюється на високого на зріст юнака.
Голос його погрубішав, підборіддя та щоки покрилися молодим пухом, він був дуже гарної статури. Працював у батьківській лабораторії неохоче, більше гуляв, таємно зустрічався із сусідкою Пілар Тернерою, про свої нічні походеньки розповідав молодшому брату Ауреліано”.
Третє покоління Хосе Аркадіо – позашлюбний син Хосе Аркадіо Молодшого і Пілар Тернери (з розповіді про нього розпочинається роман).
Хосе Аркадіо в дитинстві опікувала індіанка Васитасьон, служниця в домі Урсули та Хосе Аркадіо Старшого.
Аркадіо товаришував з Амарантою та Ребекою, але виглядав порівняно з ними ще дитиною.
Разом зі своїм дядьком Ауреліано займається ювелірною справою.
Аркадіо став учителем, поділяв погляди лібералів, мріяв вбити священика, переобладнати церкву на школу, проголосити свободу кохання, за часів воєн став найжорстокішим правителем Макондо. Його характеризують жадоба, прагнення наживи, він офіційно закріплює за батьком усі захоплені земельні угіддя, а місцева влада стягувала замість нього податки. Ці кошти осідали в його кишенях.
За гроші містечка звів будинок та купив меблі, мав позашлюбну дитину, жив у гріху із Сантою-Софією де ла П’єдад.
Через його амбіції загинуло багато людей.
Заарештований консерваторами і розстріляний.
Четверте покоління Буендіа
У дитинстві заповітним бажанням Хосе Аркадіо Другого було побачити, як розстрілюють людей, а коли побачив, то на все життя зненавидів війну.
Він вирощував бойових півнів, гроші заробляв на півнячих боях. Не зважав на те, що це заняття було заборонено в сім’ї ще його прадідом, засновником роду.
Хосе Аркадіо Другий мріяв розчистити русло річки, відкрити на ній навігацію, для цього зібрав робітників, купив інструменти, наказав рити канали, узяв гроші у свого брата-близнюка Ауреліано Другого і зник на деякий час. Та провести швидкою течією йому вдалося лише пліт, зате привіз на нім у містечко французьких гетер (повій).
Під час “бананової лихоманки” працював наглядачем на банановій плантації, що дуже розлютило дружину брата – Фернанду, яка не любила “грінго”.
Хосе Аркадіо Другий відмовився від роботи наглядача, перейшов на бік робітників плантацій і підбурив їх на повстання. Але сам більше спостерігав за ходом подій, ніж керував повстанцями.
Після повстання його вважають божевільним, тому що тільки він один пам’ятав про три тисячі вбитих мирних жителів Макондо, які боролися за свої права. Йому ніхто не вірив, бо влада нав’язала всім думку, що в Макондо все добре, не було ніяких вбитих, що влада і профспілки вирішили конфлікт “полюбовно”.
Повернувшись додому після страшної ночі повстання, замикається в кімнаті Мелькіадеса і розбирає його пергаменти, знайомиться зі своїм онуком Ауреліано, навчає його грамоти, розповідає йому багато цікавого та потрібного для життя.
Він був чи не найрозумнішим чоловіком у домі: знайшовши криптографічні знаки пергаментів, він склав із них таблицю і довів, що це не що інше, як алфавіт.
Помер, розбираючи пергаменти Мелькіадеса в той самий день, що і брат-близнюк Ауреліано Другий.
Першим захопленням Ауреліано Другого були книги, записки Мелькіадеса. Згодом гра на акордеоні, який він виграв у лотерею, зацікавила його більше, ніж ті записки.
Він не був щасливим у подружньому житті, проте був життєрадісним, безтурботним гультяєм, який тільки те й робив, що кричав: “Плодіться, корови! Життя коротке!”, купався в шампанському й наперекір прабабусі Урсулі обклеював увесь будинок банкнотами.
Під час бананової лихоманки він пиячив, улаштовував турніри ненажер, грав на акордеоні. З віком забажав жити на одному місці, мати домашній затишок, тому вирішив залишитися в родовому домі, опікуватися внуком.
У дитинстві Хосе Аркадіо, сином Ауреліано Другого і Фернанди, опікувалася прабабуся, яка вирішила виховати з нього священика, для цього його відправила на навчання до семінарії, де той вивчав курс теології.
Проте юнак, ніде не навчаючись, прогулював гроші, які надсилала йому Фернанда.
Рената Ремедіос (Меме), дочка Ауреліано Другого і Фернанди, навчалася в монастирській школі. Грала на клавікордах, була схожа на свою тітоньку Амаранту, яку дуже любила. Дуже турбувало Фернанду, її матір, те, що Меме любила великі компанії, а одного разу привезла без попередження додому на гостину чотирьох черниць із монастиря і 65 своїх подруг.
Меме після закінчення навчання повернулася в родовий дім у Макондо.
Потім жила до смерті в монастирі, поранення коханого так на неї вплинуло, що вона оніміла; народила позашлюбну дитину.
Амаранта Урсула – молодша донька Ауреліано Другого і Фернанди – навчалась у закритій школі, була здібною ученицею, батько мріяв відіслати її на навчання в Брюссель.
Вона повернулася на батьківщину, у рідний дім, бо мріяла відродити Макондо. Але Макондо вже не існує, і всі її намагання вдихнути в нього життя були марними.
Буендіа Ауреліано Бабілонья привезла черниця з монастиря, де його народила Меме, донька Фернанди та Ауреліано Другого. Фернанда хотіла спочатку його втопити в купальні, а потім передумала, тримала в кімнаті Мелькіадеса, навіть своєму чоловікові нічого про онука не сказала. Тільки через рік Ауреліано довідався про нього й опікувався ним до кінця свого життя.
Хлопчик товаришував з Амарантою Урсулою – своєю тіткою, яка була майже його ровесницею. Фернанда на дозволила йому навчатися, бо в його свідоцтві про народження було написано – підкидьок.
Дід Хосе Аркадіо Другий навчив хлопчика читати й писати, зацікавив дослідженням пергаментів і переконав його у своїй правоті щодо значення бананової кампанії в Макондо, вони разом часто згадували старого в кашкеті, який ще задовго до їхнього народження сидів у цій кімнаті й розповідав їхнім предкам про світ.
Ауреліано Бабілонья вивчив санскрит, розпочав перекладати пергамент Мелькіадеса, та без дозволу Фернанди боявся вийти з дому, щоб знайти потрібну книгу для перекладу.
Спочатку дядько його ненавидів, а потім зацікавився розумом племінника, який умів перекладати пергамент із санскриту, знав англійську, прочитав 6 томів енциклопедії. Вдвох вони були вже не такі самотні, як раніше…
Ауреліано спочатку боявся своєї тітки Амаранти Урсули, потім дозволив їй учити себе танцювати, ще більше захопився книгами, вивчив французьку, грецьку, але найсильніше за все його приваблювали пергаменти. Тітка й племінник палко покохали одне одного коханням, у якому поєдналися пристрасть, почуття дружби і духовна близькість. У них народився хлопчик Ауреліано з поросячим хвостом. Він і є тією міфологічною потворою, якій судилося покласти кінець роду Буендіа.
3. Характеристика інших героїв твору
4. Робота з текстом роману
Знайдіть цитати, які відображають національний колорит у романі.
Визначте найвиразніші образи-символи, поясніть їхнє значення. (Дитина з поросячим хвостиком – не тільки людина з фізичною вадою, ознаками фізичного виродження, а й моральна потвора. Згадаймо, як Урсула дорікає синові полковнику Буендіа, який хотів убити рідню дружини й друга, що він чинить так, як зробила б людина з поросячим хвостом. “Хвороба безсоння” – історичне безпам’ятство. Ніхто із жителів Макондо не пригадав жахливого розстрілу трьох тисяч робітників “бананової компанії” та ін.)
Г. Маркес писав: “…Погіршилося суспільно-політичне становище в Колумбії, настав період, коли я набув політичної свідомості й відчув свою причетність до драми країни. Я перейшов до історій, які зовсім відрізнялися від тих, що цікавили мене раніше, – політичних проблем Колумбії. Я не був згодний із тим, як їх трактували інші колумбійські романісти, як представляли насильство як “опис” убитих, тільки як документ. Я завжди думав, що найважче в насильстві – це не кількість загиблих, а той жахливий слід, який воно залишає в колумбійському суспільстві”.
Наведіть приклад відображення цієї думки в романі “Сто років самотності”. (Юний Ауреліано Буендіа пішов під час громадянської війни в Колумбії на боротьбу з деспотизмом; домігшись загального визнання й пошани, ставши полковником Буендіа, він повертається з війни жорстоким і самотнім, утративши любов до батьківщини та інтерес до тих ідеалів, за які боровся; згодом він стає типовим військовим диктатором, який для утвердження своєї влади не зупиниться ні перед чим.)
5. Інтерактивна вправа “Мозковий штурм”: визначення ідей роману Маркеса “Сто років самотності”
Очікувані відповіді
– Заклик до гуманізму, працелюбності, любові до землі, моральної чистоти.
– Утвердження думки про те, що не самотність, роз’єднаність, а солідарність урятує людство.
– Відповідальність людини за свої вчинки, дії, вибір і перед сучасним йому суспільством, і перед майбутніми поколіннями.
– Необхідність думати про наслідки неконтрольованого біологічного потягу.
– Засудження жорстокості, воєн, ворожнечі, історичного безпам’ятства.
IV. Домашнє завдання
Дібрати цитати до образів головних героїв роману, висловлювати свою думку про них, про ідеї твору.
V. Підсумки уроку
Інтерактивна вправа “Мікрофон”
Продовжте речення:
– Найбільше мене вразив образ…
– Ідея роману, яка мені найбільше припала до душі, це…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)