Синергетика й самоорганізація

У певній частині свого змісту Синергетика й такі поняття як самоорганізація, саморозвиток і еволюція мають спільність, що дозволяє вказати їх усе як результати синергетического процесу. Особливо самоорганізація стійко асоціюються сьогодні із синергетикой. Однак такі асоціації мають двояке значення. З одного боку, ефект самоорганізації є істотним, але, проте, одним з компонентів, що характеризують синергетику, з іншого боку – саме цей компонент надає виділений зміст всьому поняттю синергетики й, як правило, є найбільш істотним і представляющим

найбільший інтерес

Не тільки результати, а й умови, причини й рушійні сили самоорганізації мають альтернативи. Так, у розгляді И. Р. Пригожина стосовно до диссипативним структур Мова йде про когерентну самоорганізацію, альтернативою для якої є континуальна самоорганізація індивідуальних мікросистем, розроблена й запропонована А. П. Руденко. Головним достоїнством “континуальної” самоорганізації, запропонованої А. П. Руденко, є те, що саме такий підхід дозволяє провести розгляд зв’язку самоорганізації й саморозвитки. Відповідно до розвинених поглядів сутність прогресивної еволюції складається

в саморозвитку континуальної самоорганізації індивідуальних об’єктів. Показується, що здатністю до саморозвитку й прогресивної еволюції із природним добором володіють тільки індивідуальні мікрооб’єкти з континуальною самоорганізацією й що саме прогресивна хімічна еволюція здатна бути основою для виникнення життя

Отже, виходячи з існуючих традицій, опираючись на основний задум Г. Хакена й раніше наведену мною формулювання, можна запропонувати наступне визначення:

Синергетика – (від греч. synergetikos – спільний, узгоджено діючий) – науковий напрямок, що вивчає процеси утворення й масових (колективних) взаємодій об’єктів (елементів, підсистем): (1) происходящие у відкритих системах у нерівновагих умовах; (2) сопровождающиеся інтенсивним обміном речовиною й енергією підсистем із системою й системи з навколишнім середовищем; (3) характеризуемие мимовільністю (відсутністю твердої детермінації ззовні) поводження об’єктів (підсистем), що сполучається з їх взаимосодействием і (4) имеющие результатом упорядкування, самоорганізацію, зменшення ентропії, також еволюцію систем

Розширене формулювання, що включає “нефізичне” зміст:

Представляється доцільним відхилиться від прагнення до визначення саме синергетики й констатувати те, чим реально займаються фахівці у зв’язку з дослідженнями з синергетике. У зв’язку із цим пропонується наступне визначення:

Синергетическая концепція самоорганізації

1. Об’єктами дослідження є відкриті системи в нерівновагому стані, характеризуемие інтенсивним (потоковим, множественно-дискретним) обміном речовиною й енергією між підсистемами й між системою з її оточенням

Конкретна система занурена в середовище, що є також її субстратом

2. Середовище – сукупність складових її (середовище) об’єктів, що перебувають у динаміку. Взаємодія досліджуваних об’єктів у середовищі характеризується як близкодействие – контактна взаємодія. Середовище об’єктів може бути реалізована у фізичному, біологічному й іншому середовищі більше низького рівня, характеризуемой як газоподобная, однорідна або суцільна. (У складі системи реалізується дальнодействие – польова й опосередковане (інформаційне) взаємодія.)

3. Розрізняються процеси організації й самоорганізації Загальною ознакою для них є зростання порядку внаслідок протікання процесів, протилежних установленню термодинамічної рівноваги незалежно взаємодіючих елементів середовища (також видалення від хаосу за іншими критеріями).

(Організація, на відміну від самоорганізації, може характеризуватися, наприклад, утворенням однорідних стабільних статичних структур.)

4. Результатом самоорганізації стає виникнення, взаємодія, також взаимосодействие (наприклад, кооперація) і, можливо, регенерація динамічних об’єктів (підсистем) більше складних в інформаційному змісті, чим елементи (об’єкти) середовища, з яких вони виникають. Система і її складові є істотно динамічними утвореннями

5. Спрямованість процесів самоорганізації обумовлена внутрішніми властивостями об’єктів (підсистем) у їх індивідуальному й колективному прояві, а також впливами з боку середовища, у яку “занурена” система

6. Поводження елементів (підсистем) і системи в цілому, істотно характеризується спонтанністю – акти поводження не є строго детермінованими

7. Процеси самоорганізації відбуваються в середовищі поряд з іншими процесами, зокрема протилежної спрямованості, і можуть в окремі фази існування системи як переважати над останніми (прогрес), так і уступати їм (регрес). При цьому система в цілому може мати стійку тенденцію або перетерплювати коливання до еволюції або деградації й розпаду

Самоорганізація може мати у своїй основі процес перетворення або розпаду структури, що виникла раніше в результаті процесу організації

Наведене розгорнуте визначення є якщо й не цілком доконаним, те все-таки необхідним кроком на шляху конкретизації змісту, що ставиться до синергетике, і вироблення критеріїв для створення моделюючого середовища, що самоорганізується

Про співвідношення синергетики й самоорганізації варто цілком виразно сказати, що зміст, на яке вони поширюються, і закладені в них ідеї невідривні друг від друга. Вони, однак, мають і розходження. Тому синергетику як концепцію самоорганізації варто розглядати в змісті взаємного звуження цих понять на області їх перетинання

Сьогодні загальна методологія науки переживає період, що сполучає в собі риси еволюції й кризи. Значно зміцнивши свою базу за минуле сторіччя, сучасна наука може дозволити собі більше ліберальний підхід до включення в сферу свого розгляду змісту, що не має строгої об’єктивної основи. Позитивний зміст цієї дії полягає у включенні в поле уваги існуючих фактів і практик, що реально бідують в інтелектуальному аналізі. Однак через фактичну неготовність науки до дослідження цього змісту об’єктивними методами, процес супроводжується появою “нетрадиційних” і “некласичних” наук, симбіозів наукового й ненаукового знання й інших явищ, які природні самі по собі для людської пізнавальної діяльності, але далекі від саме наукового знання. Важливо те, що при цьому відбувається наробіток підходів до малодослідженого, реально існуючому змісту. Можна вказати, наприклад, на вкрай актуальне завдання об’єктивного дослідженні суб’єктивної реальності, на підступах до якої трудяться психологи, нейрофізіологи й розроблювачі систем віртуальної реальності й комп’ютерної анімації. Сама постановки завдання виглядає термінологічно суперечливої. Однак це реальна, украй важливе завдання, в основі рішення якої лежить вивчення й осмислення процесів самоорганізації в нейробиологической, інформаційному й понятійному середовищах

Сучасна наука досить сильна накопиченим потенціалом наукового знання й має певну стійкість, через залежність фінансових і інтелектуальних вкладень у неї з боку суспільства від практичної корисності одержуваних результатів. Проте, змішання наукового знання з елементами обивательської довіри й навіть мистики може послабляти якоюсь мірою науку як форму суспільної свідомості. Сказане має для синергетики значення, оскільки в неї більш, ніж в інші області відбувається “злив” незатребуваної суспільством пізнавальної активності. Ця роль своєрідного відстійника має, мабуть, свої плюси й мінуси. Необхідно лише відзначити, що існуюча ситуація повинна ясно усвідомлюватися авторитетними вченими, керівниками й спонсорами

Проблематика, зміст, методи досліджень і результати, относимие до синергетике, характеризуються неоднозначними оцінками й невизначеністю. Разом з тим, синергетика як науковий напрямок досліджень є затребуваної суспільством. Значна кількість результатів досліджень у різних областях знання співвідноситься дослідниками із синергетикой. Контекст синергетики дає можливість плідно взаємодіяти вченим різних специализаций мовою системного осмислення й пошуку нових рішень. Наведені визначення синергетики, отримані спадкоємним образом, можуть конструктивно застосовуватися при рішенні конкретних завдань. Можна припустити, що у зв’язку з існуючими й прийдешніми результатами в кінетичній хімії, нейробиологии, транспьютерном нейрокомпьютинге й в інших областях сформується більше певний теоретичний і аксіоматичний базис синергетики, завдяки чому, зокрема, і критика на її адресу стане більше конструктивної й продуктивної. Безсумнівно, попри все те, що синергетика повноцінно “працює” сьогодні як категорія наукового знання

Список використовуваної літератури

Данилов Ю. А., Кадомцев Б. Б. Що таке синергетика// Нелінійні хвилі. Самоорганізація. М.: Наука, 1983.

Пригожий И. , Стенгерс И. Порядок з хаосу. – М., 1986. Ті ж. Час, хаос, квант. – М., 1994.

Хакен Г. “Синергетика” М 1980