Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Символістичні образи в поезіях

Символістичні образи в поезіях

Поль Верлен – неперевершений поет-лірик, який з непересічною майстерністю розкриває у своїх творах найінтимніші переживання людини. Його поезії властива сповідальність і свіжість почуттів, гра напівтонів, відтінків барв і почуттів, нюансів вражень та емоцій.

У середині 60-х років ХІХ ст. Верлен разом з поетами Рембо і Малларме став засновником поетичної групи “Парнас” – могутньої течії французького символізму. Він мав ще одного літературного вчителя – Шарля Бодлера, чиї “Квіти зла” також відзначили тематику і загальну

песимістичну атмосферу його творчості. Верлен закликав до музичного звучання поезії, до осягнення тонких нюансів і переливів почуттів. Сам Верлен володів цим мистецтвом досконало. Він відкинув поетичні правила парнасців, переглянув розуміння проблеми умовності в поезії загалом і в такий спосіб повернув поетичній емоції дивовижну простоту, природність і рідкісну вишуканість.

Мабуть, найприкметнішою рисою верленівської нової поетичної мови є музичність. Під “музичністю” Верлена не слід розуміти тільки бездоганну організацію вірша (використання фонетичних засобів мови – повторень, алітерацій,

внутрішніх рим, ретельного добору голосних та приголосних тощо – заради створення ефекту “милозвучності”), “Музична стихія” у Верлена – новий тип поетичного мислення і зовсім нова поетика. Верлен послаблює логічну зв’язність поетичного тексту заради посилення ритміко-інтонаційної єдності, єдності враження від вірша. Завдяки цьому його вірші сприймаються читачами безпосередньо, як сприймаються слухачами музичні твори. Це – крок у напрямку створення нової, універсальної поетичної мови, про яку так мріяли представники модернізму і авангарду. Не дивно, що Верлен є чи не найвпливовішим поетом новітнього часу:

Так тихо серце плаче,

Як дощ шумить над містом.

Нема причин неначе,

А серце ревно плаче!

(Переклад М. Рильського)

Творчість Верлена дістала відгук і в українській літературі. Перший відгук на його поезію є в листі Василя Стефаника до Вацлава Морачевського від 22 квітня 1896 р.: “За стан мій я не годен Вам писати. Щось так багато на душі накипіло, а таке журливе і безконечне, що драпане пером на папері загонить тоту сумовитість ще глибше, як перед тим. І слів бракує. А от хіба Верлен, може, хоч в частині Вам скаже то, чого я не гарен”.

Тихі ридання.

Сумно ридає

Осінь вогкая,

Серце дрож обіймає,

Дика ж розпука,

Що на нім грає.

Блуджу – зболений,

Світом зболеним.

Увесь змарнілий,

Як вітром битий,

По пустих нивах

Листок зів’ялий.

“Осінню пісню” Верлена вперше переклав П. Грабовський 1897 року І. Франко переклав два вірші Верлена. Франко критикував Верлена за аполітичність та песимізм. М. Зеров і С. Савченко вивчали доробок французького поета протягом 20-х рр. Його твори перекладали М. Рильський, М. Лукаш, Г. Кочур та ін.

На мою думку, поезія Поля Верлена загострює найсумніші відчуття. Поет передає тонкі відтінки і глибокі суперечності душевних почуттів. Лунає “Осіння пісня”, і відчувається, як осінь впливає на підсвідомість людини і її минуле, немов вона хоче передати людині свою лютість і хмурість:

Що ж? До краю треба плутать,

Вітер лютий дме в кістки,

Мов те листя мене крутить,

Та швиря на всі боки.

Франція шанобливо прозябала на мармурових форумах Леконт де Лиля і злегка задихалася в оранжерейному теплі його тропічних пейзажів. Великий Бодлер пройшов незрозумілим, налякавши прокурорів, що притягали його до суду за “аморальність” його віршів, і академіків, що називали його зважені на хімічних вагах образи “плоскими” і “несмачними”.

На такому фоні поезії Верлена, абсолютно нові, не схожі ні на що і, звичайно, незрозумілі і знехтувані протягом багатьох літ. Його книги друкувалися тиражами в 500 екземплярів, та й ті не продавалися, у той час як віршики Поля Деруледа, ця піна без Афродіти, розходилися по сто тисяч екземплярів…

А коли молодь кінця вісімдесятих років раптом знайшла його, закохалася в нього, проголосила його “королем поетів” і своїм вождем і метром, він весь уже був у минулому, зломлений своєю життєвою катастрофою, спантеличеними клерикалами, отруєний “зеленооким дияволом”, горілкою з полині.

І він усвідомлював, що “кінчено”. Він запитав один раз в одного зі своїх молодих друзів і шанувальників, як йому подобаються останні його, Верлена, вірші. І вислухав жорстоку відповідь: “Метр, ви так багато написали для нашого задоволення; ви вправі писати тепер для свого

Зовнішня біографія Верлена не складна. Він син французького офіцера невисоких чинів, народився в Меці, у ранньому дитинстві кочував з батьком і матір’ю по різних гарнізонах; у 1851 р. батько вийшов у відставку (можливо, у зв’язку з узурпаторством Наполеона ІІІ), родина оселилася в Парижі, Верлен був відданий у пансіон і відвідував класи ліцею Бонапарта (перейменованого в ліцей Кондорсе, потім у ліцей Фонтана і знову Кондорсе). У 1862 р. середню освіту було закінчено, Верлен одержав звання бакалавра і записався на лекції в училище правознавства, але займався там лише два чи три семестри. Далі він надійшов на службу – спочатку в страхове товариство, потім в одну з паризьких мерій, а потім перейшов у міську управу, де працював до літа 1871 р. Батько його вмер наприкінці 1865 р., сильно підірвавши невдалими комерційними підприємствами майнове положення родини (мати Верлена мала значний стан, що доходив спочатку до 400 тисяч франків, близько 150 тисяч карбованців золотом, але до дня її смерті в 1886 р. у неї уже не залишалося нічого).

У 1869 р. Верлен познайомився з Матильдою Моте, нічим не чудовою буржуазкою, і восени 1870 р., у перші тижні франко-прусської війни, женився на ній. Сімейне життя незабаром ускладнилося. Явна невідповідність інтелектуального і культурного рівня не дало можливості чоловікові та дружині стати друзями. Крім того, Верлен уже тоді був звичним споживачем алкоголю, і це спричинило ряд сімейних конфліктів, що збільшувалися.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Поль Верлен великий французький символіст Поль Верлен – неперевершений поет-лірик, який майстерно розкрив у своїх творах найінтимніші переживання людини. Його поезії властива сповідальність і свіжість почуттів, гра напівтонів, відтінків барв і почуттів, вражень та емоцій. У середині 60-х років XІX ст. разом з поетами Рембо і Малларме Верлен став засновником парнасців – могутньої течії французького...
  2. Поль Верлен велична постать французького символізму Поль Верлен – неперевершений поет-лірик, який з непересічною майстерністю розкриває у своїх творах найінтимніші переживання людини. Його поезії властива сповідальність і свіжість почуттів, гра напівтонів, відтінків барв і почуттів, нюансів вражень та емоцій. У середині 60-х років ХІХ ст. Верлен разом з поетами Рембо і Малларме став засновником поетичної групи...
  3. Жіночі образи в поезіях Т. Шевченка Жінка… Найзагадковіше Боже створення, що бентежить серця поетів протягом кількох століть… Матір, Берегиня роду, кохана, сестра, дружина, донька… Скільки у неї імен! Але кожна з них випромінює життєдайне світло любові, щирості й добра. У кожного митця є добірка творів, присвячених її величності Жінці. З перших сторінок “Кобзаря” читач поринає у...
  4. Поль Верлен – велична постать французького символiзму Поль Верлен – неперевершений поет-лiрик, який з непересiчною майстернiстю розкриває у своїх творах найiнтимнiшi переживання людини. Його поезiї властива сповiдальнiсть i свiжiсть почуттiв, гра напiвтонiв, вiдтiнкiв барв i почуттiв, нюансiв вражень та емоцiй. У серединi 60-х рокiв ХIХ ст. Верлен разом з поетами Рембо i Малларме став засновником поетичної групи...
  5. Образи борців за волю в поезіях П. Грабовського П. А. Грабовський належить до тих письменників-борців, життя яких є прикладом самовідданого служіння народові. В його творчості червоною ниткою вигаптуване поетичне уславлення мужності борців за волю. Так, у вірші “Не раз ми ходили в дорогу” поет розкриває стійкість і незламність революціонерів, що борються за волю і щасливе життя трудящих. Алегоричний...
  6. Такий непростий світ почуттів у поезіях французьких символістів І. Закладання основ художнього методу символізму. (Символізм – це напрям в європейському, а потім і в російському мистецтві, що сформувався у другій половині XІX ст. і набув розвитку на початку XX ст. За допомогою симво­лу поети прагнули розкрити своє бачення світу, краси. Часом ці сприймання Були болісні, бо поети бачили...
  7. Мотиви й образи народних пісень у поезіях О. Олеся ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ О. Олесь входить в літературу як співець кохання. Він почав писати ще в дитинстві, коли йому було приблизно дев’ять років. Значний вплив на формування майбутнього поета мали народні пісні. Як відомо, О. Олесь любив награвати собі на музичних інструментах, коли створював свої вірші. На його думку, музика може передати почуття...
  8. “Пейзажі душі” поезії Верлена (за поезією “Так тихо серце плаче…”) ІЗ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ. СИМВОЛІЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. ОСНОВНІ ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОЕТИЧНЕ НОВАТОРСТВО СИМВОЛІСТІВ П. ВЕРЛЕН, А. РЕМБО “Пейзажі душі” поезії Верлена (за поезією “Так тихо серце плаче…”) Лірика Верлена сугестивна. Поет насамперед цікавився духовною сферою людини, намагаючись передати емоції та почуття...
  9. “Я – римський світ занепаду епохи” за творчістю Поля Верлена Поль Верлен – французький поет-символіст, який народився у 1844 році і став, за висловленням Анатоля Франса, “кращим поетом свого часу”. У 1894 році його сучасники-літератори оголосили Верлена “королем поетів”. Світогляд Поля Верлена найяскравіше представлений у поезії “Поетичне мистецтво”, а його літературним кредо стало гармонійне поєднання слова, звука і музичності. Верлен...
  10. Мій улюблений вірш французьких символістів Немає жодних сумнівів – це “Поетичне мистецтво” Поля Верлена. Сміливе до блюзнірства, воно наслідує відомі біблійні слова: “Спочатку було Слово”. Поет вимагає від колег зрівнятися з Творцем, бути творцями й побудувати власний світ за своїми уподобаннями. І він має бути заснованим не на слові, незграбній спробі людства відтворити красу, а...
  11. “Поетичне мистецтво” французького символіста Поля Верлена Свої погляди на поезію Верлен виклав у вірші початку 70-х років “Поетичне мистецтво”, де музичність вірша протистоїть визначеності змісту. Верлен радив звертатися до незрозумілих образів та віддавати перевагу нюансам, переливам, а не різким тонам. І хоча Верлен мав на увазі легку неточність уяви, такий принцип відкривав шлях алогізму. Сам Верлен...
  12. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – П. ВЕРЛЕН, А. РЕМБО – ІЗ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ. СИМВОЛІЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. ОСНОВНІ ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОЕТИЧНЕ НОВАТОРСТВО СИМВОЛІСТІВ ІЗ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ. СИМВОЛІЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. ОСНОВНІ ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОЕТИЧНЕ НОВАТОРСТВО СИМВОЛІСТІВ П. ВЕРЛЕН, А. РЕМБО КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “Французький символізм як літературний напрям. П. Верлен, А. Рембо” 1. Які літературні напрями панують на межі століть?...
  13. Людина і природа у поезіях Рильського М. Рильський понад 50 років працював у літературі і залишив нам велику і цікаву спадщину. Його творчість зросла на міцній основі класичної літератури та фольклору, і на цьому грунті розгорнувся оригінальний, самобутній голос поета. Багатий художній доробок митця позначений роздумами про місце людини в житті, духовні цінності нашої епохи, пронизаний...
  14. Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка Поезія А. Малишка в уяві кожного українця асоціюється з піснею, адже він писав пісні – жанр, який мав чимало прихильників, особливо якщо це ліричні пісні. Мудрі, ніжні, мелодійні вірші зворушують серце й уяву. Таємницю зачарованих мелодій-віршів А. Малишка Олесь Гончар пояснював так: “Народнопісенна основа в його творчості не стилізація, то...
  15. Рідна мова в поезіях М. Рильського та В. Сосюри Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова. Вона є найдивовижнішим і найчарівнішим скарбом, який створила людина за всю свою історію. Кожен народ оберігає цей скарб, його чистоту й багатство, бо знас: вмерла мова в устах народу – вмер і народ. У складних умовах похмурої імперської дійсності...
  16. Трагічна забарвленість теми кохання в поезіях Ф. Тютчева У поезії Кохання – завжди трагедія, бо щасливе кохання спонукає звертатися до самого себе, тобто людина любить. Інша річ, коли перед коханням поета стають різноманітні перешкоди. То можуть бути непереборні відстані у просторі або суспільних станах. То може бути смерть коханої чи кохання. То може бути зрада. То може-бути час…...
  17. Протест проти рабської моралі українців у поезіях Степана Руданського Літературна діяльність Степана Руданського охоплює двадцятиріччя – від початку 50-х до 70-х років XІX ст.. її можна умовно поділити на три періоди: кам’янець-подільський, петербурзький і ялтинський. Творчий розквіт поета припадає на другий, петербурзький, період. Саме тоді провідними у нього стають громадянські мотиви. Саме тоді були написані твори високого громадянського звучання,...
  18. Рідна мова в поезіях В. Сосюри і М. Рильського ВОЛОДИМИР СОСЮРА Рідна мова в поезіях В. Сосюри і М. Рильського І в України, і в української мови невесела доля. Маленька наша країна, як дорогоцінний камінець, приваблювала неситі очі загарбників майже у всі часи свого існування. А захопивши землю, іноземці робили все, щоб українці втратили національну пам’ять та рідну мову,...
  19. Активно-творче ставлення до життя в поезіях Гійома Аполлінера Гійом Аполлінер називав своє мистецтво “новим реалізмом”, “надреалізмом”, “сюрреалізмом”. Цей термін вперше прозвучав з уст поета у 1917 році й визначив появу нової модерністської течії. Сюрреалізм прагнув “створити видимість надреальної дійсності, яка поєднує риси яви й сну”, перебуває поза логікою, доводами розуму, традиційними естетичними та моральними нормами”. У сюрреалістичних творах,...
  20. Образ ліричного героя в поезіях збірки “Зів’яле листя” І. Франка В українській літературі постать Івана Яковича Франка є однією з найпомітніших. Він – успішний письменник, поет, драматург, критик, громадський діяч. Але в особистому житті Франкові не пощастило: тричі він любив, і тричі його кохання відкидали. Перша любов – Ольга Рожкевич, якій батько заборонив зустрічатися з політичним в’язнем, друга – Юзефа...
Символістичні образи в поезіях
«
»