“Я – римський світ занепаду епохи” за творчістю Поля Верлена

Поль Верлен – французький поет-символіст, який народився у 1844 році і став, за висловленням Анатоля Франса, “кращим поетом свого часу”. У 1894 році його сучасники-літератори оголосили Верлена “королем поетів”.

Світогляд Поля Верлена найяскравіше представлений у поезії “Поетичне мистецтво”, а його літературним кредо стало гармонійне поєднання слова, звука і музичності. Верлен у своїх творах широко використовує таки засоби, як алітерацію, повтори і асонанси, він принципово пише лише вільним віршем, бо вважає, що тільки таким

чином можна найкраще передати усі відтінки природи і мелодійність оточуючого світу. Найкращими збірками поета вважаються збірки поезій “Сатуричні вірші”, “Вишукані свята”, “Добра пісня”, “Мудрість” і “Романси без слів”.

Завдяки своєму незвичайному світогляду Верлен став неперевершеним поетом-ліриком свого часу. У своїх поезіях йому дуже вдало вдавалося розкривати найінтимніші і найпотаємніші переживання людини. Його поезіям властива свіжість почуттів, неповторна гра відтінків, напівтонів і барв почуттів, емоцій та вражень.

У другій половині XIX століття разом із своїми

однодумцями і товаришами по перу Мелларме і Рембо Поль Верлен став засновником руху так званих “парнасців” – досить могутньої течії символізму у французькій літературі. Верлен закликав поетів свого часу до передання музичності поетичного слова, а сам володів цим мистецтвом з неперевершеною досконалістю. З часом він відкинув поетичні правила і умовності поезії парнасців і у наступних творах зумів повернути поетичним емоціям надзвичайну простоту, дивовижну природність і неповторну вишуканість.

Головною рисою пізньої творчості Поля Верлена стала велика музичність його поезій. Причому це не тільки бездоганна організація і побудова віршів, це зовсім новий тип поетики і поетичного мислення, який і став музичною стихією видатного французького поета. Верлену вдається послабити ритмічні і інтонаційні єдності, завдяки чому його вірші сприймаються читачами так, ніби вони слухачі на концерті, які насолоджуються гармонійними музичними творами.

Своєю творчістю Верлен зробив великий крок у напрямку створення принципово нової, універсальної поетичної літературної мови. Саме про таку вільну мову мріяли представники літературного авангарду і модернізму того часу. Завдяки цим здобуткам Поль Верлен і був признаний своїми сучасниками одним з найвидатніших французьких поетів свого часу. Про себе він казав: “Я римський світ занепаду епохи”.

Відповідну реакцію творчість Поля Верлена викликала і в українській літературі. Досить характерним відгуком можна вважати цитату з листа Василя Стефаника до свого товариша Вацлава Морачевського, якого той написав у квітні 1896 року:

“За стан мій я не годен Вам писати. Щось так багато на душі накипіло, а таке журливе і безконечне, що дряпане пером на папері, загонить сумовитість ще глибше, як перед тим. І слів бракує. А от хіба Верлен, може, хоч в частині Вам скаже то, чого я не гарен:

“Тихі ридання.

Сумно ридає

Осінь вогкая,

Серце дрож обіймає,

Дика ж розпука,

Що на нім грає.

Блуджу – зболений

Світом зболеним.

Увесь змарнілий,

Як вітром битий,

По пустих нивах

Листок зів’ялий”.

Багато сучасників Поля Верлена критикували його за зайвий песимізм, та час довів, що творчість цього видатного поета стала яскравим світлом у французькій та світовій літературі і зробила великий внесок у розвиток вільного поетичного слова. Великою популярністю творчість Верлена користувалася у 20-х рокам XX століття, та й зараз вона є актуальною і визиває непідробний інтерес у любителів поезії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Я – римський світ занепаду епохи” за творчістю Поля Верлена