Символічно-міфологічні образи у “Слові про похід Ігоря”
Літературна пам’ятка далекої давнини ідеями, невмирущою красою поетичного стилю завжди вабила і вабить майстрів різних видів мистецтва. Немеркнучі художні образи “Слова…” стали основою для художників і композиторів у створенні прекрасних творів, що передають героїку минулого.
Для поетичного мислення автора “Слова про похід Ігоря” був характерний символізм. Образами-символами, більш або менш виразними, пронизана вся художня структура твору.
У вступі автор має намір розповісти сумну повість про похід Ігоря. Але як
Боян бо віщий,
Якщо кому хотів пісню творити,
То розтікався мислю по древу…
Цією метафорою характеризується поетична манера Бояна: дерево життя, по якому скаче, співаючи свої пісні, Боян-соловей.
Визначне місце у творі посідає персоніфікація. Окремі уособлення “Слова” настільки розгорнуті й одухотворені, що переростають у міфологічні образи. Причому деякі з них
До міфологізмів “Слова” слід віднести також образ зловісної птиці Див, яка згадується двічі і#виконує певну функцію у створенні тривожної настроєності першої частини твору. Метафоричний зміст образу не цілком зрозумілий. Очевидно, він є символом нещастя.
Незважаючи на затемнення сонця, Ігор сідає на свого коня і їде в далекий степ. Рух війська відбувається на фоні зловісних явищ природи, яка виступає як активна і грізна сила. Міфічна зловісна птиця Див стрепенулася на дереві, зняла тривожний клич, який летить далеко в усі краї половецької землі – на Посулля, що було тоді прикордонною землею, в далекий Крим до старовинних міст Сурожа (тепер Судак) та Херсона.
Великій біді руського народу співчуває природа: никне від жалю трава, а дерева схиляються з тугою до землі. Горе Руської землі автор відтворює за допомогою символіко-міфологічних образів.
Поет змальовує Ігоря в образі сокола, що, наздоганяючи птиць, залетів далеко до моря. З болем у душі він вигукує:
– А Ігоря хороброго полку – не викреслити!
Заголосила за ним відплата, уособлена в божестві Карна, і горе в постаті міфологічної жлі поскакало по Руській землі, сиплючи вогнем з полум’яного рогу.
Наскрізь символічним є сон князя Святослава. Кожна його деталь – це глибоко опосередкований символ. Так, дошка без князька на теремі – символ смерті, стурбоване гайвороння – символ збройного вторгнення загарбників тощо.
Близько восьми століть відділяє нас від часу виникнення найвидатнішої пам’ятки культури. Київської Русі – “Слова про похід Ігоря”, але вона й досі не перестає хвилювати нас своєю поетичною красою, своїм благородним, високогуманним і патріотичним змістом, свіжістю і неповторністю. Це – твір великої художньої насиченості, конденсованості і водночас масштабності художнього письма.
“Слово про похід Ігоря” було і назавжди залишиться невичерпним джерелом прекрасного, людяного, джерелом творчої наснаги для митців – служителів усіх муз.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)