Мова “Слова про похід Ігоря”

Поема “Слово про похід Ігоря”, будучи найвищим художнім досягненням староруської літератури, одночасно являє собою найвизначнішу пам’ятку давньоруської літературної мови. Причому воно є свідченням самобутності цієї мови, що витворилася на народній східнослов’янській основі.
“Слово” насичене специфічними словесно-образними засобами, тропами як метафоричного, так і метонімічного походження. Та незважаючи на це, воно не справляє враження образної перенасиченості, не втрачає простоти.
Найпоширеніший художній засіб

у творі – це епітет. Епітети “Слова” не однакові за своєю художньою фактурою. Чимало з них метафоричні, побудовані за принципом перифраза: “О, Бояне, соловію години давньої!” тощо. Поетичні якості твору значною мірою зумовлюються характером епітетів і не лише смисловими, залежними від контексту відтінками епітетів, а й кількістю їх. Так, епітет великий в різних значеннях і граматичних формах знаходимо у “Слові” 18 разів, хоробрий – 16, золотий – 16, кривавий – 5 і т. д. Найчастіше вживані епітети на позначення кольорів: черлений, чорний, срібний тощо. Часте повторення цих епітетів не викликає відчуття

якоїсь набридливої одноманітності, бо здебільшого вони виступають як епітети постійні, які начебто складають звукову матерію слова, підкреслюючи його емоційне звучання.
Так, епітет великий часто виступає як постійний до назви річки Дон: “Галки стадами біжать до Дону великого”. Проте в інших випадках цей епітет використовується для характеристики величі найвизначніших руських князів: “…давній великий Ярославе”; “Тоді великий Святослав ізронив злато слово”.
Епітет злат не тільки сприяє відтворенню обстановки багатого княжого побуту, а й надає авторському стилеві піднесеного урочистого звучання.
Порівняння у “Слові про похід Ігоря” менш численні, ніж інші мовно-художні засоби. Більшість з них безпосередньо змикаються з метафорою, майже невіддільні від неї. Так звані прямі порівняння “Слова” також дуже лаконічні. Усі вони дуже виразні, грунтуються на глибоких спостереженнях і глибоких співставленнях. Всеволодові воїни-куряни скачуть, “як ті сірі вовки в полі”; половецькі води скриплять опівночі, “мов лебеді розпуджені” Святослав схопив у полон Коб’ява з залізних половецьких полків, “яко вихрє”.
Часом порівнянню розгортаються у велику картину, як наприклад, порівняння кривавого бою із засівом, з весільним бенкетом, з молотьбою.
“Чорна земля під копитами кістьми була засіяна, а кров’ю полита і тугою зійшов (цей засів) на Руській землі”.
Промовистим свідченням словесно-образної майстерності “Слова про похід Ігоря” є його метафорична система. Більшість метафор пам’ятки художньо витончені, свідчать про надзвичайно високу мистецьку культуру автора. Саме вони великою мірою зумовлюють той винятковий художній динамізм, який дає нам право зіставляти “Слово” з музичною симфонією.
Тричі зустрічається в “Слові” дуже містка і виразна метафора “крамолу кувати”. На Русі здавна вміли куванням обробляти метал і назва цього виробничого процесу, природно, тут покладена в основу метафори, проте багатство змісту цього мовно-художнього образу досягається символічним значенням іменника меч. У ті часи меч був символом влади, війни. Нерідко він виступав як символ усього руського народу. Меч вважався священною річчю. Ось чому вираз “крамолу коваше” сповнений глибокого, можливо, по-справжньому зрозумілого лише для сучасників осуду. “Той-бо Олег мечем крамолу кував”. Одним з найулюбленіших різновидів метафори для автора “Слова про похід Ігоря” є персоніфікація. Передусім, поспіль персоніфікованою виступає в поемі природа. Автор наділяє її всіма рисами живої істоти. Вона в нього радіє, жмуриться, тривожиться, страждає, коротше кажучи, сповнена тих самих почуттів, що й люди.
Суто зображальну стилістичну функцію виконувати у “Слові” імена язичницьких староруських богів Хорса, Велеса, Стрибога.
Тропи метонімічної групи в “Слові про похід Ігоря” представлені значно скупіше, ніж метафоричні.
Деякі метонімічні вислови “Слова” грунтуються на заміні кількісних співвідношень, тобто являють собою синекдохи: “А Святослав смутний сон бачив в Києві на горах; що зробили всі з моєю срібленою сивиною?” Мета кожного з них – посилити свіжість, виразність викладу.
Риторйчно-оздоблювальну функцію виконують у “Слові” нечисленні перифрази. Вони надають мові фігуральності, а, крім того, за їх допомогою автор уникав повторів там, де вважав це за потрібне. Так, щоб зайвий раз не називати імені Бояна, автор, вважаючи його Велесовим внуком, пише: “Співати було пісню Ігореві, того внуку”. Перифраз “діти бісові” вживається на означення половців, руський народ автор називає Даждьбожим внуком, Руську землю – Трояновою землею тощо.
Ораторську публіцистичну спрямованість його мови посилюють афористичні вислови. До афоризмів “Слова” слід віднести такі вирази: “Лучче ж би потятим бути, аніж положеним бути”, “Хоть і тяжко тій голові бути без пліч – зле і тілу без голови”.
Таким чином, розглянувши художні особливості “Слова про похід Ігоря”, ми можемо сказати, що “Слово” є, без сумніву, найвидатнішою мистецькою пам’яткою давньоруського письменства, одним з найдосконаліших художніх творів світової літератури.
Особливо відзначається своєю вишуканістю, художньою досконалістю система словесних мовно-художніх засобів пам’ятки. Епітети, порівняння, метафори, персоніфікації, символи, метонімії та інші тропи вражають своєю свіжістю, багатством і розмаїтістю.
Багатюща система художніх засобів “Слова” виростала на грунті усної народної творчості. Поетика поеми тісно сплетена з поетикою фольклору. Але, беручи фольклорні мовно-художні засоби за основу, автор удосконалював, відточував, насичував їх глибини змістом. Тому можемо з повним правом сказати, що досконала система художніх засобів поеми є витвором індивідуального поетичного генія її автора.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Мова “Слова про похід Ігоря”

Categories: Твори з літератури

Links