“Щоденник” А. Довженко – зразок власних дум і переживань автора

“Щоденник” – символ нескореного духу. Ці окремо зроблені записи вміщають роздуму більше чим за десятиліття й розташовані автором у хронологічному порядку. Але прочитані разом, є різновидом мемуарної літератури з одного боку, з іншого боку – самостійним літературним твором. Всі думки й помисли А. Довженко, висловлені в “Щоденнику”, глибокі й сповнені філософського осмислення сучасного й майбутнього Україні, співчуттям до народу у важкі для нього року

Автор гнівно і саркастично засуджує тоталітарну систему, що породжувала

кар’єристів і підлабузників, людей підозріл і недовірливих, жити в такій атмосфері творчій, мислячій людині важко, а те й нестерпно. Ще в перші роки війни письменника турбувало, про що стане писати наша Література про цей період, тому що “…Народ треба возвеличити, і заспокоїти, і виховувати в добрі, тому що зла випало на його долю стільки, …що вистачило б на десять колін…” Художник з болем згадує про занедбані пам’ятники старовини, розбазарювання Києво-Печерської лаври, занепад музеїв, знищення всього українського: “Країна виховання безотцовщин! Безотцовщин без роду, без племені. Де
ж і ростити дезертирів, як не в нас?” Але письменник вірить у свій народ. Його героїзм і безсмертя – ще одна наскрізна тема “Щоденника”. О. Довженко згадує про героїчні, переможні вчинках всіх віків – від дітей до старих дідів. Схвильований письменник і долею народного вчителя, що залежить від волі влади. Тому й не може вона забезпечити державі гарну молодь. Щось у країні не так, якщо немає вчителів, тому що “…прокурорів у нас вистачить на всі, – не вистачить учителів, тому що загинуть в армії”.

Автор невіддільний від народу. Він страждає разом з ним. Тому дуже мало знаходимо рядків у його “Щоденнику” про особистий, навіть інтимному. Лише кілька рядків про дружину й вірного друга – Юліи Солнцевой, про свою хворобу й матеріальні потреби. Перед нами людина з державним мисленням, теперішній філософ. О. Довженко постійно змушений жити в Москві, хоча страшно нудьгує за Києвом, рідною землею. О. Довженко з болем затверджує: “Немає добра на Україні”. Вони містять у собі всі ознаки цього різновиду мемуарної літератури. Це фрагментарність, повтори, звертання, емоційні вираження. Стиль добутку реалістичні-реалістичну-реалістичне-реалістична-сурово^-реалістичАИй, часом романтичний або саркастичний^-саркастичний-іронічно-саркастичний. Щоб зрозуміти А. Довженко, можна не читати його біографію, – варто прочитати “Щоденник”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

“Щоденник” А. Довженко – зразок власних дум і переживань автора