Що забезпечує душевну гармонію й щастя?
Є така єврейська притча. Один чоловік прийшов у гості, і чистота й порядок того дому його просто вразили. Хазяїн зустрів його біля дверей, подзвонив у срібний дзвіночок, прийшов слуга і забрав у гостя капелюх і парасолю. Заходять вони до вітальні, хазяїн дзвонить у срібний дзвіночок, з’являється привітна господиня, розпитує гостя про його родину, справи й здоров’я. Проходять вони до їдальні, хазяїн дзвонить у срібний дзвіночок, виходять рум’яні дочки хазяїна будинку в чистих фартущках, подають обід. Гість думає: у чому ж секрет усього
Вирішив гість усі свої питання, а потім і каже: “Дуже мені все сподобалося, про одне прошу – дай мені цей срібний дзвіночок!” Хазяїн здивувався, але дзвіночок віддав. Повертається гість до себе додому й каже дружині “Слухай, я таки знайшов ключ щастя! От тепер ми заживемо! Швиденько став тарілки на стіл!” Та здивувалася, але стіл накрила. Тоді цей чоловік урочисто дістає срібний дзвіночок і дзвонить у нього. Змінилося що-небудь? Звичайно, ні!
Як би не хотілося нам вірити в існування якогось одного магічного “ключа щастя”, його не
У такий спосіб, щастя й внутрішню гармонію забезпечує справжня ціль у житті Зрозуміло, зовсім безцільне життя не зможе дати людині щастя й поготіз Отже, треба визначити для себе мету свого існування й присвятити шіасне життя дійсно гідним цілям, за які не було б потім “мучительно больно” Також людині потрібне середовище, де б вона відчувала власну значущість і потрібність для інших, де б вона могла регулярно “поповнювати” свої душевні ємності, коротко кажучи, де б вона могла відчувати й знати, шо й люблять. І ця потреба в любові не обмежується тільки рівнем “чоловік-жінка”, батьківська й синівська, материнська й братська, побожна й патріотична – потреба в усіх цих різновидах любові має вдовольнятися, аби людина мала гармонію й щастя. Зрозуміло, що поповнити “запаси” своєї душі людина може тільки в довірливому спілкуванні. Оце й є. на мою думку. три основних “кити” щастя.