Що для мене “ідеал” і як його досягнути?
Часто здається, що ми все далі й далі від своєї душі, від мрій та високих поривань. За буденними клопотами ми зовсім розучилися сприймати життя як подарунок, як щось незбагненне і чудове. Та невже ми завжди були такими? Хіба всі ми такі? Хіба немає вже в нашому житті маленького місця для прекрасного? А як же диво народження нової людини, любов до батьків, щастя бути матір’ю? невже порожнім звуком для нас стали такі вічні поняття як жіноча вірність, віра у Бога? Мені дуже шкода тих людей, котрі не мають цих почуттів. Ми рідко замислюємося над тим,
Ідеал для українця – це щось найкраще, досконале. Часто під цим словом ми розуміємо моральні цінності – добро і правду, любов і щастя, справедливість і щирість. Проте в основному наші уявлення про ідеал різняться. Наприклад, одні люди вважають, що ідеальним є суспільство, делюди мають добру роботу, гарне житло, дорогу машину. А є люди, для яких ідеальна держава – це можливість розвивати
Ідеал в людській подобі – це, насамперед, людина високих моральних якостей. Для нас, українців, ось уже два тисячоліття таким ідеалом є Ісус Христос. Безліч ідеальних постатей живе в народних легендах, казках, приповідках, притчах. Ці моральні ідеали є своєрідним прикладом для нас, їхніх нащадків.
Спробуймо згадати предків. В Україні завжди існували свої релігійні уподобання. Особисто мені найбільше до вподоби те, що жінки завжди довіряли свої турботи Божій Матері. Саме цим вони наближали себе до високого ідеалу материнського обов’язку. Головне для жінки – це зберегти вірність чоловікові, сім’ї, дітям. Яскравим прикладом цього прагнення в історії є Ярославна. Як вірна дружина, вона турбується про свого чоловіка, вона здатна на будь-які жертви заради нього. Ярославна говорить: “… і на тілі, на княжім білім, помарнілім омию кров суху, отру глибокії тяжкії рани”,
У нашій літературі є безліч прекрасних материнських образів. Та мені найбільше подобається, як оспівав материнство у “Пісні про матір” Борис Олійник:
Посіяла людям літа свої літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
Щоб ми могли наблизитися до ідеалу, необхідно реально оцінити себе, свої моральні якості і, звичайно, тверезо поміркувати над особистими недоліками. Тільки в такий спосіб можна зрозуміти, що і в якому напрямку потрібно робити, що хоча б на крок наблизитися до омріяного. Адже відомо, що будь-яку ваду можна перебороти та усунути, а будь-яку чесноту – розвинути і примножити. Важливо тільки дотримуватися міри в усьому і не забувати, що все велике починається з дуже малого. Ідеали прекрасного цінуються людьми з самого часу створення світу. Бо вони – вічні.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)