Серце матері, сповнене любові (за баладою “Смерть матері Юговичів”)
Скільки існує людський рід, стільки йде боротьба за незалежність, свободу, мирну працю на своїй землі, за свою родину. І українські думи, і руські билини сербські юнацькі пісні розповідають нам по далеке минуле, у якому людей різних національностей поєднувало одне: бажання жити у злагоді, ростити дітей, пишатися ними, вчити їх цінувати життя. Але завжди були такі, кому не до вподоби чужі мрії про щастя, вони намагалися зруйнувати, знешкодити все, щоб володіти не тільки чужими землями, а й чужими душами. І всюди зустрічали опір.
Відтоді, як відбулася
Звідки мужність у синів? Від батька Юг-Богдана, а ще від матері: коли “заіржв ли дев’ять добрих коней, заревіли дев’ять лютих левів, дев’ять соколів заклетотали сльози гіркої не зронила” матір, бо “тверде старенька мала серце”. А чому не плаеш мати? Вона розуміла: загинули сини за свободу землі рідної. Незламний твердий дух виявляє мати, коли плачуть невістки, що водночас стали вдовами. І лише не витримало серце матері, коли два ворони-круки принесли старенькій юнацьку руку. “Серце тут напружилося в неї, з болю серце в неї розірвалось…”
Тут напрошується висновок: разом із синами і чоловіком загинула й матір у боротьбі за рідну землю. Ця балада – гімн матері. Вона виховує в душах юних читачів любов до рідної землі, патріотизм, гордість за дідів-прадідів. І тут неважливо якої національності були герої, оспівані у баладі, – головне, що за своїм емоційним напруженням вона поза кордонами, поза національними відмінностями